Екологічні підприємства: досвід Швеції та практика Білорусі

Складовою частиною програми Міжнародної науково-практичної конференції «Управління та участь у процесах сталого розвитку» була панельна дискусія «Сталий розвиток у бізнесі та бізнес у сталому розвитку». Темою для жвавого обговорення стали потреби й перспективи в соціальному підприємництві в Білорусі.

Що треба знати всім, хто працює у сфері соціального підприємництва?

Базовим прикладом у певному сенсі став досвід Швеції. Хоча, на думку експерта Фредеріка Б'єрка, в усіх європейських країнах моделі розвитку соціального підприємництва історично склалися по-різному, діють різні закони, дуже різниться сучасний стан економіки та суспільства. А це має ключове значення для соціальних підприємств.

Зазначу, що панельна дискусія привернула увагу білоруських підприємців не лише з Мінська, а й із Берестя, Бобруйська, Жодіно, Мозиря, Століна та інших міст. Пан Б'єрк, основний доповідач, теж відзначив цю зацікавленість, як і активність, та особливості наших ініціатив. Як дослідник (Університет у Мальме) він займається нормативною базою, вивченням і просуванням, як практик — бере участь у роботі соціальних підприємств.

Оскільки бізнес і соціальне підприємництво — інтегральна частина сталого розвитку суспільства (ухвалено НСУР 2030), багато проблем у цій сфері білорусам корисно вивчити на практиці інших країн. Наприклад, вплив соціального бізнесу. Як його виміряти? Як довести, що він впливає на охорону довкілля, виснаження ресурсів, зміну клімату, на бідність, безробіття, дискримінацію? Ці поняття існують у широкому контексті, але вони взаємопов'язані.

Оскільки дискусія почалася практично відразу, під час доповіді, білоруські учасники додали до сфери можливого впливу: збереження культури, зростання народжуваності, залученість різних категорій населення до суспільного життя.

Спільною думкою було те, що локальний і глобальний рівні проблем взаємопов'язані. А рішення мають бути комплексними — від владних структур і експертної спільноти теж багато що залежить.

У соціального підприємництва є до тридцяти визначень, але, може, це той випадок, коли чіткість потрібна лише юристам у документах. На практиці мається на увазі гнучкість, інша ментальність (порівняно зі звичайним бізнесом), робота на стику найрізноманітніших галузей. Щодо екологічних ініціатив можна сказати, що це не периферія свідомості бізнесмена й діяльності комерційного підприємства; і водночас у самих екологічних підходах закладена певна можливість розвитку. Чому некомерційний екологічний проєкт не може вийти на рівень підприємства й отримувати прибуток? Може. Ніколи вона не стане «місією», але навіщо дбати про біорізноманіття, якщо при цьому нехтувати людьми? Або, наприклад, навіщо займатися «суто» музикою, коли насправді вона впливає на спілкування та довіру між людьми? Багатоваріантність підходів і регіональних традицій, на думку експерта, забезпечать стійкість соціальним підприємствам.

У Швеції в них немає податкових пільг, немає знижок і преференцій, а у Великій Британії в цій сфері дуже розвинена благодійність. Цікаво, що й наше розуміння соціальної спрямованості спирається на патерналізм радянського зразка — найсильніші (стійкі) підприємства працюють на базі спадщини ще Радянської Білорусі: готель «Губернський» Товариства інвалідів по зору, танцювально-оздоровчий центр Фонду підтримки спортсменів-інвалідів.

А у Швеції соціальні підприємці хочуть заробляти самі, несуть звичайне податкове навантаження. У цій частині потрібно розуміти, що історія країни — це найважливіша частина контексту. Так, кооператив у Країні Басків працює 40 років, кількість робочих місць — близько 80 тис. осіб, річний оборот — 15 млрд євро. І це теж соціальний проєкт! Водночас підприємство Yalla Trapan у місті Мальме, де працює пан Б'єрк, від шести працівників виросло до 22, це жінки-мігрантки, які займаються прибиранням, шиттям і кулінарією. Упор робиться на те, що вони реалізують власні навички. Точно така сама концепція в данського підприємства «Консультанти», де зайняті аутисти: вони досягли успіху в програмуванні й тестуванні програм, оскільки здатність концентруватися на одній конкретній проблемі в них надзвичайно розвинена. Близько 1000 співробітників працюють на міжнародному рівні без грантів і пожертв.

ECON у Польщі працює з 2003 року в 16 містах: екологічні послуги надають люди з обмеженими можливостями. Їх близько 900, і послуг теж багато: в охороні довкілля, освіті, роздільному зборі відходів тощо. Це підприємство має і бізнес-планування, і отримує гранти.

В екологічному напрямі зайнятий All Win, щось на зразок продуктового банку: вони теж займаються відходами плюс надлишками продуктів у ресторанах і магазинах. Останні, разом із фабричними продуктами, де невдало наклеєно етикетки або є схожі дефекти, передаються нужденним. Фабрики, ресторани, магазини мали б цей товар утилізувати — натомість вони за символічною ціною продають їх All Win. Не дуже зрозуміла, за рахунок чого заробляє саме підприємство, але, погодьтеся, схема цікава.

До концепцій соціального підприємництва належать інноваційність і динамічність. Якщо підприємство виходить у бізнес-середовище, співробітникам знадобляться нові знання: з правової бази, інвестування, сертифікації, маркування тощо. Модель працює як екосистема — динамічно та взаємопов'язано. А сфера застосування може бути будь-якою — від екології та створення робочих місць до охорони здоров'я й освіти.

В одній з африканських країн заснували підприємство для вчителів: воно націлене на розвиток лідерських якостей. Оскільки в країні були і самі школи, і розуміння цінності освіти, але все це не працювало, провели дослідження: не виявилося лідерів, зробили висновок соціологи. Викладати «лідерство» запросили бізнес-активістів, і всі визнали таку освіту/співпрацю продуктивною для обох сторін.

Практика випереджає і бізнес, і держструктури

Пан Б'єрк констатував той факт, що глобальна економіка зовсім не стійка, і держави не справляються із соціальними проблемами у своїх країнах. Дії урядів спрямовані на підвищення добробуту громадян і лише реагують на нові реалії, тобто діють із запізненням.

Водночас усі ринки схильні до криз, і соціально орієнтовані підприємства якраз створюють альтернативу, оскільки діють у сталому ключі. І, звісно, підтримують одне одного, створюючи міжнародні мережі, розвиваючи громадянське суспільство. Масштабування ідеї, робота у складі федерації — це рух знизу, він допомагає найрізноманітнішим ініціативам обмінятися досвідом і включитися в загальну тенденцію.

У цьому ракурсі теж можна розглядати співпрацю бізнесу та соціальних підприємств. Наприклад, є цікавий факт, коли екологічна організація відхилила інвестування від Coca Cola, розуміючи, що більше втратить репутаційно, ніж виграє. І вона ж прийняла партнерство IKEA, оцінюючи бізнес-практику такої ж глобальної компанії як прийнятну.

Якщо ж говорити про співпрацю соціальних підприємств із політикою, то екологи повинні враховувати, що політики люблять цифри.

Постарайтеся пов'язати вплив екологічного підприємства та зниження суспільних витрат: безробіття серед молоді, криміналізацію, проблеми охорони здоров'я. Це можна назвати соціальною рентабельністю.

Ще кілька висновків і прикладів

До числа висновків, поки що лише проміжних, пан Б'єрк зарахував окремі тези своєї доповіді:

Соціальне підприємництво — ще доросла сфера, де важливі платформи (зокрема online) для досліджень, дискусій, вимірювання результатів.
До труднощів у цій сфері слід віднести неоднорідність підприємств, нерозробленість правових форм, виникнення конфліктів із бізнесом.
У Білорусі, як і в Швеції, немає закону про соціальне підприємництво. Для нашої країни, як визнали присутні, це стримувальний чинник.
Проте такі підприємства, як «Сільська Столінщина», показують, що сталий розвиток цього сектору можливий. До 500 тонн поліетиленової плівки на рік використовується в тепличному господарстві району. Уточнимо, що вона одноразова, що пояснюється особливостями дерев'яних теплиць. А край цей — огірковий.

Підприємство за ціною вторсировини збирає плівку в сільгоспвиробників, запобігаючи появі несанкціонованих сміттєзвалищ і спалюванню.

Підприємство починало як проєкт, зараз вийшло на новий рівень і працює самостійно. Вторсировину само не переробляє, але пресує, і переробник сам її вивозить (в обсягах від 2,5 тонни). Збудували ангар, придбали прес, планують більшу мобільність, щоб охопити свій регіон ширше. Попутно підприємство пропонує сільським жителям низку інших послуг — допомогу в овочівництві, упорядкування кладовища, поточний ремонт дитячого садка, будівництво спортивного майданчика тощо. Загалом, ідеться вже про сталий розвиток території.

Присутня екологічна складова і в роботі танцювально-оздоровчого центру Фонду підтримки спортсменів-інвалідів. Річ у тім, що він розташований у Колодищах, і «спілкування з природою» прописано в місії центру. Танці на візках, стрибки з парашутом, плани з розвитку медичного туризму — і все це на лоні природи. Це лише частина діяльності організації, яка презентувалася на п'яти засіданнях Рад СНД і модель якої рекомендувалася як найкраща на пострадянському просторі.

Обидва приклади якнайкраще характеризують наш досвід: з опорою на наявну базу, на традиційні соціальні запити, локальні особливості, із залученням фахівців. Чи працюватимуть на цьому полі нові екологічні підприємства, залежить від їхньої активності.