Ентомологічні проблеми на вирубках і згарищах у соснових лісах лісостепу та степу України

З задоволенням розміщую цю статтю , підготовлену шановною Валентиною Львівною Мєшковою. Стаття  написана давно, але, на мою думку,  рекомендації, що містяться в ній, так і не «дійшли» до керівних галузевих  фахівців, так само як і автор,  нині безпосередньо пов'язаних з УкрНДІЛГА.

Незалежно від автора я давно дійшов приблизно тих самих висновків. Найконцентровано вони викладені в статті, що містить критику настанов УкрНДІЛГА з ведення господарства на Нижньодніпровських пісках. Прочитати її можна ТУТ. Зараз розміщу звіт експерта ФАО (М.М.Ведмідь) із цього питання й подивлюся, чи змінилися його погляди на проблеми поновлення сосняків на степових вирубках. Якщо прості речі не доходять до заслуженої й багаторазово остепененої лісової еліти, то чого можна чекати від лісових керівників  узагалі без лісової освіти? На фото зміна лісового покриву Нижньодніпровських арен (червоним там, де не стало лісу) з 2001 по 2012 роки. (клацніть мишею для збільшення) М.П.

У зв'язку із зростанням антропогенного навантаження (техногенного забруднення, рекреації та господарської діяльності) і зміною клімату збільшуються площі ослаблених лісів, у яких проводять суцільні санітарні та інші види рубок, а також площі лісів, пошкоджених пожежами. Попри докладені зусилля та вкладення великих коштів у створення лісових культур і неодноразове дозбирання, їхня фактична приживлюваність, а тим більше збереженість досить низькі. Більше того, відзначається інтенсивне ослаблення й відпад дерев у стінах лісу на межах із вирубками та згарищами [1].
Метою наших досліджень було з'ясування ролі комах у перелічених процесах і визначення можливих дій щодо зменшення негативних наслідків для лісу та лісових культур, що створюються.

Дослідження проведено в 2004 – 2009 рр. на вирубках і згарищах Харківської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей України в сухих і свіжих борах та суборах.

Пункти обліку закладали на різних сторонах (північній, південній, західній і східній) ділянок вирубки чи згарища, на яких створено лісові культури, зокрема безпосередньо на межі з лісом і на різній відстані в напрямку вглиб лісу та в напрямку до центру ділянки лісових культур (мал. 1).

Мал. 1 – Схема закладання пунктів обліку на ділянках незімкнених лісових культур, створених на вирубках і згарищах, і на ділянках лісу, що межують із ними

На пунктах обліку визначали:

– показники мікроклімату, зокрема температуру та відносну вологість повітря на різній висоті, температуру й відносну вологість лубу на різних сторонах стовбурів;
– категорії санітарного стану дерев (на ділянках лісу);
– діаметр кореневої шийки, висоту, приріст за висотою та пошкодженість саджанців;
– видовий, кількісний склад і популяційні показники виявлених комах.

Обліки комах проводили кількома методами
– облік коренежилів, волохатого лубоїда та великого соснового довгоносика – на ловчих відрізках гілок, розміщених у ловчих ямах і пастках запропонованої нами конструкції [3];
– облік соснових лубоїдів – за інтенсивністю додаткового живлення;
– облік стовбурових комах – викладанням ловчих дерев, відрізків стовбурів і гілок на різних частинах вирубки, поміщенням відрізків стовбурів і гілок у ємності для виведення комах у польових і лабораторних (контрольованих) умовах, періодичним розкриттям відрізків стовбурів і гілок для вивчення фенології та визначення популяційних показників комах [2, 5, 6].

Результати та обговорення

Комахи – невід'ємна частина лісової екосистеми, які не можуть її руйнувати в разі збереження її в рівновазі. Після стихійних лих (пожежі, вітровалу, буреломів, сніголому) змінюється екологічна обстановка, зокрема мікроклімат, внаслідок чого створюються умови для розвитку одних видів і пригнічення інших.

Рубки головного користування – кінцева мета ведення лісового господарства. Під час суцільних лісовідновних або санітарних рубок, як і під час рубок головного користування, виникають вирубки різного розміру, тобто ділянки лісу, де порушено лісове середовище, і є чіткі межі між лісом і ділянкою вирубки, яка згодом стає ділянкою лісових культур. Водночас, якщо терміни примикання лісосік менші, ніж час, необхідний лісовим культурам для зімкнення та відновлення лісового середовища, то навіть за площі кожної ділянки вирубки 5 га загальна площа території з порушеним лісовим середовищем може сягати 40 га і більше. За цих умов збереженість лісових культур і роль у цьому комах значно зростають.
Під час проведення вибіркової рубки лісове середовище та відповідний мікроклімат порушуються меншою мірою. Нам видається неприпустимим повсюдне застосування правила про призначення суцільної рубки в разі, якщо внаслідок вибіркової рубки повнота деревостану може знизитися до 0,4 одиниці. Так, на півдні лісостепової та в степовій зоні природними є ліси типу савани, де дерева виживають на тих ділянках, де коріння має доступ до ґрунтової вологи. Тобто, виконуючи правило призначення суцільної рубки, ми сприяємо знелісненню території, і культури на цих ділянках часто взагалі не можуть рости.

Внаслідок розроблення горільників також утворюються вирубки. З одного боку, якщо згарище не розробляти, є ймовірність заселення ослаблених дерев стовбуровими шкідниками й перетворення деревини цих дерев із ділової на дров'яну. За відсутності можливості негайної реалізації та вивезення зрубаної деревини вона краще збережеться, якщо залишити дерева «вмирати стоячи», оскільки стоячі загиблі дерева швидко висихають, відбувається засмолення деревини, і вони так можуть стояти протягом багатьох років, майже не руйнуючись, як показує досвід країн, де сталися вітровали на великій площі, яку неможливо було розчистити за один рік (Словаччини, Швеції, Швейцарії). З іншого боку, у разі рубки пошкоджених вогнем дерев за відсутності негайного вивезення зростає ризик атак комах, деревозабарвлювальних і дереворуйнівних грибів, тобто ймовірність перетворення ділової деревини на дров'яну в лежачих дерев вища, ніж у стоячих, а вже тим більше, якщо деревина від самого початку була дров'яною, як це характерно для багатьох сосняків степової зони, які відіграють безперечно високу екологічну роль.

У такому разі рубка пошкоджених пожежею дерев має сенс лише на невеликих ділянках, щоб вирубувати дерева на сусідніх ділянках лише після зімкнення культур або природного поновлення. Оскільки з всохлих дерев опадає хвоя і дрібні, а потім і крупні гілки, пожежної небезпеки залишені дерева не становлять.

У зв'язку зі швидким висиханням субстрату (відносна вологість лубу стовбурів сосни IV категорії санітарного стану становить близько 70 %, V категорії – 38 %, VI категорії – 22 %), такі дерева можуть заселяти лише технічні шкідники, які за такої вологості розвиватимуться дуже повільно (вусані – протягом кількох років). Личинки чорного соснового вусача за зниження вологості деревини до 15 % припиняють живитися, але продовжують линяти [5].
Стоячі загиблі дерева затінюють ґрунт, що сприяє підтриманню певного рівня його вологості, необхідного для росту природного поновлення та відновлення мікрофлори, що постраждала під час пожежі. За наявності «шорсткої» земної поверхні (завдяки наявності коріння, стовбурів, накопиченої біля них підстилки), поверхневий стік мінімальний, значна частина води проникає в підземні води, тобто ризик розвитку ерозії зменшується, що особливо важливо в умовах схилів.

У разі проведення рубки на пошкоджених вогнем ділянках лісу та в разі відмови від її проведення відзначаються відмінності як у значеннях показників мікроклімату, так і в складі ентомокомплексів.

Більшість комах, що мешкають на соснових вирубках і горільниках, не становлять загрози для лісу [10]. Так, серед виявлених нами на соснових вирубках 22 видів короїдів умовно здорові дерева сосни можуть заселяти Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827), Ips duplicatus (Sahlberg, 1836), Ips typographus (Linnaeus, 1758), Tomicus piniperda (Linnaeus, 1758) і Т. minor (Harting, 1834). Ці самі види часто заселяють дерева, ослаблені ними ж під час додаткового живлення. Великий і малий соснові лубоїди проходять додаткове живлення в пагонах сосни, Pityogenes bidentatus (Herbst, 1784) – навесні на гілках, восени – в комлевій частині стовбурів, Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827) – на молодих гілках, а Ips sexdentatus (Boerner, 1776) – у ходах.

Коренежили Hylastes angustatus (Herbst, 1793), Hylastes ater (Paykull, 1800) і Hylastes opacus (Erichson, 1836) – небезпечні шкідники саджанців сосни в лісових культурах, здійснюють на них додаткове живлення, заселяють стовбурці, гілки, що торкаються ґрунту, та порубкові залишки. Hylurgus ligniperda (Fabricius, 1787) має екологічні особливості, подібні до коренежилів, і також пошкоджує саджанці в соснових культурах та переносить збудників хвороб [10].
З 10 видів златок, виявлених нами на соснових вирубках у Харківській області, умовно здорові дерева може заселяти лише синя соснова златка Phaenops cyanea (Fabricius, 1775). Цей вид може викликати загибель дерев жердняку та старших, ослаблених будь-якими чинниками, наприклад, хвоєгризними комахами, кореневими гнилями, внаслідок техногенного забруднення, зміни рівня ґрунтових вод, пожеж, а на вирубках заселяє дерева стіни лісу, що раптово відкрилася під час рубки.

Chalcophora mariana (Linnaeus, 1758) заселяє лише загиблі дерева, Anthaxia (Melanthaxia) quadripunctata (Linnaeus, 1758) – тонкі гілки живих дерев і порубкові залишки, а Buprestis (Buprestis) haemorroidalis – переважно пні, коріння ослаблених дерев і колоди.

Відомості про додаткове живлення цих златок відсутні. Buprestis (Buprestis) octoguttata може живитися на хвої та тонкій корі, але трапляється настільки рідко, що відчутної шкоди при цьому не завдає. Anthaxia (Melanthaxia) quadripunctata проходить додаткове живлення на квітах.

На сосні нами виявлено 22 види вусачів. Жоден із них не заселяє здорові дерева, хоча, наприклад, Monochamus galloprovincialis (Olivier, 1795) може сам ослаблювати дерева під час додаткового живлення, а потім їх заселяти, а також переносити збудників хвороб сосни [10].

Локально ослаблені дерева (наприклад, пошкоджені вогнем) у районі товстої кори можуть заселяти Arhopalus rusticus (Linnaeus, 1758) і Acanthocinus aedilis (Linnaeus, 1758), проте ці види частіше заселяють мертву деревину, порубкові залишки та пні.

У районі тонкої кори сосни заселяють вусачі роду Pogonocherus sp., Acanthocinus griseus griseus (Fabricius, 1792) та деякі інші.

Найлегше виявляються й контролюються в лісі хвоєгризні комахи. Динаміка популяцій хвоєгризних комах підпорядковується певним законам – інтенсивність, частота, тривалість спалахів масового розмноження та інтервали між ними визначаються особливостями виду, регіону та лісорослинних умов, причому сукупність останніх сприяє формуванню того чи іншого мікроклімату, який зумовлює певні співвідношення термінів і темпів розвитку кормових рослин, фітофагів та їхніх ентомофагів. Наші багаторічні дослідження в різних регіонах України дали можливість визначити значення показника вибірковості основних видів до окремих компонентів екологічних умов і їхньої сукупності. Так, імовірність виникнення осередків масового розмноження звичайного соснового пильщика (Diprion pini L.) у середині кварталу лісу становить 0,14, поряд із просікою – 0,22, з незімкнутими лісовими культурами – 0,78, із горільником – 0,84 одиниці, для рудого соснового пильщика (Neodiprion sertifer Geoffr.) – 0,17; 0,23; 0,78 та 0,87 одиниці, для соснової совки (Panolis flammea Schiff.) – 0,28; 0,42; 0,64 та 0,72 одиниці, а для соснового шовкопряда (Dendrolimus pini L.) – 0,31; 0,33; 0,67 та 0,76 одиниці [4].

Внаслідок різкого освітлення стіни лісу на вирубках і згарищах складаються сприятливі умови для спалахів масового розмноження хвоєгризних комах, зокрема, рудого соснового пильщика, площа осередків якого в лісах України збільшилася більш ніж у 12 разів у 1978 – 2008 рр. порівняно з періодом 1947 – 1977 рр. [4].

Різке освітлення стіни лісу з одного боку супроводжується інтенсивним ростом крон у цьому напрямку, що за повільнішого розвитку кореневої системи призводить до ослаблення дерев, а часто – до їх вивалювання. Живлення хвоєгризних комах на ослаблених деревах у цьому разі може призводити як до подальшого їх ослаблення, так і мати певне позитивне значення, оскільки об'їдання певної частини асиміляційного апарату сприяє зменшенню транспірації, що в умовах нестачі вологи в ґрунті дозволяє дереву зберегти життєздатність.
Наші дослідження показали, що умови для масового розмноження стовбурових шкідників на вирубках і горільниках створюються значною мірою внаслідок господарської діяльності [1].

Надмірне нагрівання раптово освітлених унаслідок рубки сторін стовбурів сприяє їх ослабленню. Так, через 1, 2, 3 і 4 роки після рубки індекс санітарного стану дерев сосни, розташованих на межі лісу та вирубки, на всіх пробних площах виявлявся достовірно (Р < 0,05) вищим, ніж дерев, розташованих на відстані 30 м углиб лісу, причому ці відмінності з кожним роком зростали. Відмінності за цим показником для дерев, що ростуть на відстані 30 і 60 м від межі з вирубкою, виявилися недостовірними.

Найбільшими виявилися відмінності за санітарним станом сосен для західної та південної стін лісу, найбільшою мірою освітлених і прогріваних. На цих сторонах вирубок частка дерев IV – VI категорій санітарного стану, зокрема тих, що вивалилися, також виявилася достовірно більшою, ніж на східній і північній сторонах [8].

Відмінності в санітарному стані дерев на межах ділянки різної експозиції пов'язані з відмінностями мікрокліматичних умов, зокрема, температурою поверхні стовбурів і вологістю лубу. Так, виміряні в червні в Харківській області відносні вологості лубу стовбурів на західній стороні вирубки становили в середньому 77,3 0,7 %, а на північній – 85,5 0,2 %. Температура кори стовбурів становила в червні на західній стороні вирубки 26,3С, на північній 26,8С, на східній 23,9С, на південній 23,1С.

Стовбури з вищою температурою поверхні привабливіші для стовбурових комах. Розвиток личинок цих комах під корою відбувається швидше за вищої температури, що призводить до ще більшого ослаблення дерев. Додаткове ослаблення дерев відбувається також унаслідок того, що крона інтенсивніше росте в бік більшого освітлення, тоді як коріння розвивалося однаково в усіх напрямках ще тоді, коли дерево було оточене іншими деревами. Нами неодноразово виявлялися вітровальні сосни на межі лісу та незімкнених соснових культур. Освітлена крона є сприятливою для живлення імаго лубоїдів і чорного соснового вусача, які при цьому додатково ослаблюють дерево.
На межі з трирічною вирубкою (трирічними сосновими культурами) щільність пагонів, відстрижених малим сосновим лубоїдом, виявилася достовірно більшою, ніж на ділянці дворічних культур (5 ± 0,7 шт./м2). На межі лісу та вирубки щільність таких пагонів, середня кількість жуків на один виявлений пагін і частка пагонів із жуками всередині виявилися достовірно більшими, ніж на відстані 30 м углиб лісу.

На вирубках і горільниках після їх розроблення, як правило, одразу ж створюють лісові культури, приживлюваність і збереженість яких не завжди високі, про що свідчать навіть офіційні відомості про дозбирання лісових культур.

Важливою «ентомологічною» причиною відпаду культур у перші роки їхнього росту є хрущі (Scarabaeidae), причому в лісовій і лісостеповій зонах переважають травневі хрущі – східний (Melolontha hippocastani Fabricius, 1801) і західний (M. melolontha Linnaeus, 1758), а в степовій – мармуровий (Polyphylla fullo Linnaeus, 1758) і білий (P. alba Medvedev, 1951). Імаго представників роду Melolontha вилітають із зимувавших лялечок у період розпускання бруньок листяних порід, на яких вони проходять додаткове живлення. Водночас імаго представників роду Polyphylla вилітають наприкінці червня – на початку липня з лялечок, що утворилися за кілька тижнів до цього, і проходять додаткове живлення на хвої сосни. Поширення мармурового хруща в лісостепових лісгоспах Харківської області останніми роками пов'язане зі зміною клімату, за якої термічний режим ґрунту дає можливість личинкам і лялечкам завершити розвиток у такі терміни, щоб період додаткового живлення імаго збігся з певним періодом розвитку хвої, коли її склад найсприятливіший для цих комах.

У повоєнні роки масово застосовувався радикальний засіб захисту лісових культур від пошкодження личинками хрущів – ДДТ, а після заборони його застосування в 1965 р. – гексахлоран, інсектицидна дія якого зберігалася протягом кількох років. За наявності інсектицидів, що вбивають усі живі організми в ґрунті й мають тривалу дію, можна було з гарантією створювати культури на свіжих вирубках і горільниках. Питання про шкідливість коренежилів і великого соснового довгоносика Hylobius abietis (Linnaeus, 1758) у південних регіонах не розглядалося, а завдані ними пошкодження кореневої шийки та підземної частини саджанців приписували хрущам, личинок яких можна було легко виявити під час розкопування ґрунту протягом більшої частини польового сезону. Водночас великий сосновий довгоносик і коренежили пошкоджували саджанці сосни переважно під час додаткового живлення, а коренежили могли заселяти саджанці, що лише досягли певного діаметра. Після того, як було заборонено застосування гексахлорану та інших препаратів, що зберігаються в ґрунті протягом хоча б кількох місяців, виявилося, що в перші роки культури сосни на вирубках пошкоджують переважно коренежили та великий сосновий довгоносик, а після розкладання чи висихання більшої частини субстрату, де вони можуть розмножуватися (надземної та підземної частин пнів, порубкових залишків), зростає роль хрущів, які часто призводять до загибелі навіть зімкнених культур віком 6 – 12 років.

Доведено, що в зрізуваній наземній частині пнів чисельність шкідливих комах не більша, ніж у залишуваній підземній частині, яка в сосни може становити до 25 % біомаси. Майже вся підземна частина сосни може слугувати субстратом для розмноження великого соснового довгоносика та згаданих вище видів коренежилів. Тому правило пониження пнів, що існувало протягом багатьох років, перестало бути актуальним, крім випадків, коли його невиконання ускладнює процес створення лісових культур.

Нашими дослідженнями встановлено, що рівень пошкодження саджанців сосни в культурах великим сосновим довгоносиком і коренежилами протягом перших трьох років існування вирубки зростає, а відпад саджанців зменшується, тобто з віком збільшується стійкість культур до пошкодження цими комахами. Незалежно від напрямку рядів лісових культур, у центрі вирубок відзначено найбільшу середню заселеність ловчих гілок коренежилами та великим сосновим довгоносиком (46 %), розвиток цих комах відбувався швидше, ніж біля межі з лісом, а рівень пошкодження саджанців цими комахами збільшувався [7]. У разі, якщо вирубка межує з ділянкою незімкнених соснових культур, пошкодженість саджанців великим сосновим довгоносиком і коренежилами зростає в міру наближення до ділянки незімкнених культур.

Стійкість культур сосни до пошкодження цими комахами пов'язана значною мірою із загальною стійкістю цих рослин, яка вища поблизу стін лісу, що підтверджують дані про їхній ріст. Так, у дворічних культурах, створених на вирубці, найбільший діаметр кореневої шийки (7,27 ± 0,19 мм) мали рослини біля східної стіни лісу. Діаметр кореневої шийки саджанців сосни, що ростуть біля західної сторони вирубки поруч із лісом (7,13 ± 0,19 мм), виявився достовірно (Р=0,00001) більшим, ніж на тій самій стороні поруч із 6-річними лісовими культурами (6,28 ± 0,24 мм), оскільки стіна лісу захищає культури й сприяє формуванню мікроклімату, найсприятливішого для їхнього росту.

Так, температура повітря на ділянці незімкнених соснових культур, розташованих поруч із вирубкою, виявилася на 3,9 % вищою, ніж на ділянці таких самих культур, оточених стінами лісу. Відносна вологість повітря в центрі створених на вирубці незімкнених соснових культур становила 56,8; 50,2 та 53,8% о 9.00, 12.00 і 15.00 годині, а біля східної стіни лісу в цей самий час 57,8; 53,7 та 53,2%, біля північної стіни лісу – 59,6; 58 та 56,4% [9].
Отримані дані свідчать про те, що зменшення розмірів вирубок було б сприятливим для розвитку як культур, так і природного поновлення, оскільки швидке зімкнення культур сприяє швидкому відновленню лісового середовища та підвищенню стійкості до дії несприятливих чинників, зокрема до пошкодження комахами.

Одним із найважливіших джерел розселення шкідливих комах вважають сухостій і порубкові залишки. У зв'язку з цим виникли рекомендації щодо повного розроблення горільників і очищення лісосік. Погоджуючись із тим, що створювати лісові культури механізованим способом зручніше на повністю очищеній від порубкових залишків площі, розглянемо інші аспекти розроблення горільників і очищення лісосік.

Штрафні санкції за непроведення очищення лісосік призводять до того, що з п'яти способів очищення лісосік, перелічених у правилах рубок головного користування, обирають той, що потребує мінімальних витрат праці та найшкідливіший для довкілля спосіб – спалювання. Під час проходження пожежі, як правило, згоряє не все, зокрема, не повністю вигоряють лісова підстилка й органічна частина ґрунту. На окремих мікроділянках створюються ідеальні умови для росту природного поновлення. У разі розроблення горільника структура підстилки та ґрунту майже повністю порушується. Якщо до того ж порубкові залишки спалюють, як це прийнято повсюдно, то підстилка й ґрунт порушуються набагато сильніше, ніж під час пожежі. Чим більші розміри мають купи порубкових залишків, тим легше їх спалити, але водночас зростають негативні наслідки для біоти ґрунту, дереворуйнівних комах і грибів, дерев найближчої стіни лісу, на яку або потрапляють іскри, або вона, як мінімум, надмірно нагрівається, що сприяє ослабленню дерев. З огляду на розвиток енергетичної кризи та порушення циклу вуглецю спалювання порубкових залишків взагалі неприйнятне. Їх подрібнення могло б принести користь, навіть якщо їх розсипати на вирубці, не кажучи вже про те, що з них можна виробляти брикети й пелети.

Поширена серед лісівників думка про те, що загиблі дерева та порубкові залишки є джерелом небезпечних для лісу шкідників, заснована здебільшого на дослідженнях короїда-типографа Ips typographus (Linnaeus, 1758), поширеного у відносно вологих місцезростаннях і здатного заселяти в ялинових лісах і буреломи, і дерева в стіні лісу. Водночас, у листяних лісах, за нашими дослідженнями, більшість комах, що заселяють порубкові залишки, виконують корисну для лісу роль розкладання деревини або є технічними шкідниками і можуть бути небезпечними лише з погляду можливості заселення лісоматеріалів, а не живих дерев. На вирубках у соснових лісах південних і східних областей України порубкові залишки часто висихають настільки швидко, що стають непридатними або для заселення комахами, або для успішного закінчення ними розвитку.
Темпи зміни вологості порубкових залишків залежать від їхніх розмірів, місця й способу зберігання, температури повітря. Так, на ділянці, де у вересні 2006 року було проведено суцільну санітарну рубку, було відібрано порубкові залишки діаметром 3 – 10 см і довжиною 30 – 40 см, які розміщували на різній відстані від межі вирубки в напрямку вглиб лісу на поверхні та на глибині 15 – 20 см під шаром піску. Починаючи з 4 травня 2007 року щомісяця (19 червня, 25 липня, 28 серпня, 5 вересня) відбирали зразки для повного ентомологічного аналізу.

На відрізках гілок діаметром до 3 см в жодній пробі не було виявлено ознак заселення чи пошкодження комахами – гілки висохли ще до зими.
На відрізках гілок діаметром 10 см, розміщених на поверхні ґрунту, на відстані до 20 м від межі лісу та вирубки не було виявлено слідів заселення комахами, на відстані 40 м виявлено 1 жука малого ялинового коренежила Hylastes opacus, на відстані 60 м – 2 личинки великого соснового довгоносика 1 віку, проте в інших зразках цієї проби не виявлено жодної комахи. У зразках, розташованих під наметом лісу на відстані 100 м від межі лісу та вирубки, виявлено заселення малим ялиновим коренежилом. Водночас відрізки гілок, закопані на відстані 20 м і більше від межі вирубки та лісу, виявилися заселеними в усі дати обліку – у них виявляли личинок різного віку, лялечок та імаго коренежилів і великого соснового довгоносика (до 12 особин на 1 дм2). Отримані дані можна пояснити відмінностями в темпах втрати вологи зразками залежно від місць їх розташування [2].

В іншому досліді відрізки соснових стовбурів і гілок укладали безпосередньо на поверхню ґрунту на відкритому просторі й у період з березня по травень щотижня вимірювали відносну вологість лубу. З'ясувалося, що у весняний період за такого зберігання порубкових залишків відносна вологість лубу не лише не знижується, а навпаки – збільшується, тобто порубкові залишки від зимової рубки можуть бути заселені комахами весняної фенологічної групи. Найбільшими виявилися зміни відносної вологості у зразках із найменшим діаметром. Вони становили 7,9; 10 і 18,5 % від початкових значень відносної вологості для зразків діаметром 17,5 – 21; 13,5 – 15 і 7 – 7,5 см відповідно.

Результати досліду, в якому розміщували купи порубкових залишків безпосередньо на вирубці та під наметом лісу (біля меж лісу та вирубки різної експозиції) з подальшим визначенням відносної вологості лубу порубкових залишків і популяційних показників комах, що оселилися, ще не повністю опрацьовані. За попередніми даними, відрізки гілок і стовбурів, розташовані у верхніх частинах куп, заселяються короїдами, але розвиток їх не завершується успішно через висихання лубу. Відрізки гілок і стовбурів, розташовані в нижніх частинах куп, заселяються як короїдами, так і вусачами-мешканцями мертвої деревини, личинки яких у разі перетину їхніх ходів із ходами короїдів знищують личинок останніх. Найсприятливіші умови для розвитку короїдів складаються в середній частині купи, що підтверджується значеннями показників не лише продуктивності, а й енергії розмноження.

Висновки та пропозиції.

1. На межі з вирубками й згарищами зростає загроза масових розмножень хвоєгризних комах, пошкодження крон стовбуровими комахами під час додаткового живлення, перенесення при цьому збудників хвороб, додаткового ослаблення та заселення дерев.

2. Створені на вирубках і згарищах культури сосни, а також рослини природного поновлення пошкоджуються під час додаткового живлення коренежилів і великого соснового довгоносика, можуть заселятися коренежилами й інфікуватися збудниками хвороб, що переносяться цими жуками.

3. Лісосічні залишки можуть заселятися стовбуровими комахами, які небезпечні для здорового лісу в разі, якщо встигають закінчити розвиток до того, як вологість під корою знизиться внаслідок висихання.

4. Подрібнення лісосічних залишків і їх розміщення в найпрогріваніших частинах ділянки, а також знімання кори після заселення основними шкідниками значно ефективніше, ніж спалювання, з огляду на негативний вплив на ґрунтовий покрив, біорізноманіття (зокрема ґрунтової мікробіоти), депонування вуглецю.

5. Для регіонів, де проходить південна межа зростання лісу, слід переглянути нормативи, що рекомендують відводити в суцільну рубку насадження за зниження їхньої відносної повноти до рівня менше 0,4 одиниці з метою уникнення незворотних порушень лісового середовища.

6. На горільниках, які неможливо розробити за один сезон, слід насамперед вирубувати дерева на тих ділянках, де вони можуть слугувати субстратом для розмноження стовбурових шкідників, небезпечних для сусідніх здорових ділянок, а також з огляду на можливість реалізації та вивезення деревини.

7. Загиблі дерева із засмоленими провідними шляхами та з відносною вологістю деревини менше 30 % не можуть слугувати субстратом для розвитку стовбурових комах, небезпечних для умовно здорових і ослаблених дерев, і тому мають підлягати рубці лише в разі потреби в деревині та можливості її вивезення, а не з лісозахисних міркувань.

Список літератури
1. Мєшкова В. Л. Вплив лісогосподарської діяльності на поширення осередків стовбурових шкідників /В. Л. Мєшкова // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. – Львів, 2006. – Вип. 31. – С.228–238.
2. Мєшкова В. Л.Заселення комахами лісосічних залишків на сосновому зрубі після літньої рубки / В. Л. Мєшкова, Ю. Є. Скрильник // Лісова типологія в Україні: сучасний стан, перспективи розвитку: Матеріали ХІ Погребняківських читань (10 – 12 жовтня 2007 р., м. Харків). – Х.: 2007. – 213–215.
3. Мєшкова В. Л. Методика обліку коренежилів і великого соснового довгоносика /В. Л. Мєшкова, І. М. Соколова, Д. В. Стовбуненко // Лiсiвництво і агролiсомелiорацiя. – Вип. 110 – Харкiв, 2006. – С.284 –289.
4. Мешкова В. Л. Сезонний розвиток хвоєлистогризних комах /Мешкова В. Л. – Х.: Нове слово, 2009. – 396 с.
5. Скрильник Ю. Є. Вусач Monochamus galloprovincialis (Olivier, 1795) у Харківській області /Ю. Є. Скрильник //Лісівництво і агролісомеліорація. – Х.: УкрНДІЛГА, 2008. – Вип. 114. – С. 177–181.
6. Скрильник Ю. Є. Структура популяції великого соснового довгоносика Hylobius abietis L. (Coleoptera: Curculionidae) у культурах сосни на Харківщині /Ю. Є. Скрильник// Вісник ХНАУ. Серія "Ентомологія та фітопатологія". – 2008. – №8. – С.122–128.
7. Соколова І. М. Пошкодження одно – трирічних соснових культур великим сосновим довгоносиком і коренежилами / І. М. Соколова //Лісівництво і агролісомеліорація. – Х.: УкрНДІЛГА, 2008. – Вип. 114. – С. 169–176.
8. Соколова І. М. Стан соснових насаджень на межі із зрубами / І. М.Соколова, В. Л. Мєшкова // Лісова типологія в Україні: сучасний стан, перспективи розвитку: Матеріали ХІ Погребняківських читань (10 – 12 жовтня 2007 р., м. Харків). – Х.: 2007. – С. 231–233.
9. Тільна І. О. Особливості мікроклімату в незімкнених лісових культурах сосни звичайної / І. О. Тільна //Лісівництво і агролісомеліорація. – Х.: УкрНДІЛГА, 2007. – Вип. 111. – С.141–147.
10. Bark and Wood Boring Insects in Living Trees in Europe, a synthesis /ed. by F. Lieutier, K. R. Day, A. Battisti, J.-C. Gregoire, H. F. Evans.– Dordrecht-Boston-London: Kluwer Acad. publishers, 2004. – 570 pp.

АНОТАЦІЯ
Мєшкова В. Л. ЕНТОМОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НА ВИРУБКАХ І ЗГАРИЩАХ У СОСНОВИХ ЛІСАХ ЛІСОСТЕПУ ТА СТЕПУ УКРАЇНИ
Результати досліджень, проведених на вирубках і згарищах у соснових лісах Лісостепу та Степу України, дозволяють визначити перелік видів комах, що становлять небезпеку для стіни лісу, лісових культур, що створюються, та лісоматеріалів під час розмноження й додаткового живлення. Визначено показники мікроклімату в різних ділянках вирубок, значення температури та вологості повітря й лубу дерев різного санітарного стану та порубкових залишків. Обговорюються питання доцільності здійснення деяких лісогосподарських заходів.
Ключові слова: вирубки, згарища, мікроклімат, хвоєлистогризні комахи, стовбурові комахи, шкідники лісових культур.

SUMMARY
Meshkova V. L. ENTOMOLOGICAL PROBLEMS IN CLEAR-CUTS AND FIRE-SITES IN THE PINE STANDS OF FOREST STEPPE AND STEPPE OF UKRAINE
Results of investigations in the clear-cuts and fire-sites in the pine stands of Forest Steppe and Steppe of Ukraine give possibility to list insect species, which are dangerous for forest edges, created forest plantations and timber at propagation and maturating feeding. Microclimate indices in different parts of clear-cuts as well as temperature and relative humidity of air and phloem for trees of different sanitary condition and felling debris were measured. The issues of advisability of some forest management operations are discussed.
Key words: clear-cut, fire-site, microclimate, foliage browsing insects, stem insects, insect-pests of forest plantations.

Мєшкова В. Л. Ентомологічні проблеми на вирубках і згарищах у соснових лісах Лісостепу та Степу України // Вісник Московського державного університету лісу. «Лісовий вісник». – 2009. – № 5 (68). Вид-во МДУЛ. – С. 72-79.