Електронні торги: хто заробить на тендерах

Фото b-port.com В Україні з'являється новий ринок - електронних тендерних послуг для держави.

Приватні інтернет-майданчики допоможуть держкомпаніям знаходити найкращі пропозиції за оголошеними тендерами.

Натомість вони стягуватимуть плату з усіх учасників державних закупівель.

Уже в 2015 році доходи таких сервісів можуть перевищити 1 млрд грн.

Мільярди, що вислизають

Щороку Україна витрачає понад 100 млрд грн із бюджету на закупівлю товарів і послуг для державних підприємств.

До 40% цих коштів, за різними оцінками, осідає в кишенях недобросовісних чиновників, відповідальних за закупівлі.

Щоб мінімізувати нецільове використання коштів і розширити коло постачальників, які можуть претендувати на держзамовлення, чиновники з

Адміністрації президента спільно з громадськими активістами та бізнесом ініціювали перехід на електронну систему торгів.
Ідея інтернет-тендерів не нова. В Україні її озвучували представники попередньої влади з 2011 року. Було навіть ухвалено відповідний закон. За словами радниці АП Марії Горностай, процес не пішов - тоді держава не змогла домовитися з приватними майданчиками. Тепер усі почали з нуля.

У тому числі - відмовилися від ідеї створення системи на базі наявних сайтів tender.me.gov.ua та ips.vdz.ua (ДП "Зовнішторгвидав України"), де зараз публікується інформація про проведення держзакупівель та їхні результати. За словами Горностай, рівень довіри бізнесу до таких ресурсів вкрай низький.
"Заступник директора "Вісника державних закупівель" (державний інформаційний бюлетень. - Ред.) притягався до кримінальної відповідальності за появу на порталі тендерів заднім числом, і вже через місяць після обвинувального вироку був поновлений на посаді", - розповідає вона.
Чиновниця додає, що вже півтора місяця громадські організації "кліщами" витягують із "Вісника" бази даних про тендери. Саботаж долається лише за допомогою окремих розпоряджень міністра.

 Prozorro чи каламутно?

Пілот нової системи електронних держзакупівель під назвою Prozorro стартував у лютому 2015 року. Його використовують для допорогових закупівель товарів - до 100 тис. грн і послуг - до 1 млн грн. Їх проведення регулюється набагато менше, ніж "дорогі" тендери, і не потребує складних змін у законодавстві.

Система є центральною базою даних, яка постійно оновлюється, і модулем аукціону, до якого можуть підключатися електронні торговельні майданчики приватних компаній.
До системи також підключено модуль моніторингу та аналітики. Для доступу до бази оголошених тендерів учасники можуть використовувати будь-який майданчик.

Розробила систему львівська компанія "Група квінта", а роботу курує Мирослав Опир. Компанія працює за договором з організацією Transparency International Ukraine. Остання формально є замовником і власником системи, оскільки юридично організації Prozorro не існує.

Як розповіла Горностай, у команді проекту - також працівники Мінекономіки.
Координатор розроблення IT-систем Андрій Кучеренко та координаторка з роботи зі ЗМІ Христина Гуцалова - це волонтери, які не отримують зарплату в проекті. Кучеренко також працює в аналітичній компанії EY, а Гуцалова - менеджерка з просування та розвитку майданчика електронних торгів Fabrikant.ua.
За словами Опира, його компанія підписала папери про відмову від прав на систему. Після тестування Transparency International Ukraine передасть її державі.

Тендерна тусовка

Зараз до бази даних про тендери підключено шість компаній та їхніх майданчиків: Prom.ua, E-tender, SmartTender.biz, Newtend, PublicBid, NetCast. Крім них в Україні є й інші компанії, які надають електронні тендерні послуги, але вони до державної системи не підключені.

Як розповідає Горностай, майже всі вони ведуть переговори про підключення до центрального модуля бази даних. У тому числі, великі Fabrikant.ua і Ts.ua.
Перша, згідно з реєстром Мін'юсту, належить кіпрській компанії Seferan Development Ltd. За даними джерел ЕП, майданчик працює за франшизою російської Fabrikant.ru, а її фактичним власником є "Смарт холдинг". Компанії, що входять до нього, через Fabrikant.ua продають свої продукти.
У другого майданчика - Ts.ua - ті самі власники, що й у найбільшого хмарного дата-центру "Парковий", який перебуває під вертолітним майданчиком у бізнес-центрі на столичній Парковій алеї. Це кіпрська компанія DB Venture Investments, Віталій Філатов, Денис Бурдук та Едуард Дяченко.

За останні три роки Ts.ua співпрацювала з комерційними та державними компаніями, серед яких "Київпастранс" і "Київводоканал".
На порталі працює кілька менеджерів, які самостійно знаходять пропозиції для замовників. За словами Бурдука, під час використання майданчика держкомпаніям у середньому вдалося заощадити 26% коштів.

Час платити

Кожен майданчик, що підключився до Prozorro, заплатив по 10 тис. дол. За словами директора департаменту B2B/В2G закупівель Prom.ua Миколи Жандорова, ці кошти пішли на розроблення ядра системи та зарплату девелоперам.
"Надалі планується, що матеріальне обслуговування системи відбуватиметься за рахунок внесків постачальників", - додає він.

З 20 квітня майданчики запровадили плату від постачальників за подання пропозицій. На сайті Transparency International Ukraine повідомляється, що вартість подання пропозиції становитиме 350 грн на закупівлі, очікувана ціна яких - більша або дорівнює 35 тис. грн. Поки запроваджено знижку 50%, і ця сума становить 175 грн.
Кошти залишаються майданчикам і дають змогу частково компенсувати свої інвестиції в розроблення Prozorro. Частина цих грошей піде на майбутні пожертвування майданчиків, необхідні для подальших розробок і постійного адміністрування центральної бази даних.

У повідомленні Transparency International Ukraine йдеться про те, що так перевіряється можливість самофінансування. Ініціатори Prozorro хочуть пересвідчитися, що плата за пропозиції не зупинить постачальників від участі в торгах.

"Після завершення пілотного проекту ми підведемо його підсумки, безоплатно передамо базу даних державі, і вона її регулюватиме. Ми робимо експеримент, щоб забезпечити державу якісною інформацією", - йдеться в повідомленні Transparency International Ukraine.
За оцінками Prom.ua, за півтора місяця з початку роботи Prozorro через систему пройшло 192 закупівлі на 961 млн грн.

Серед держорганів і підприємств через Dz.prom.ua ведуть закупівлі Нацбанк, МЗС, ДП НАЕК "Енергоатом", Міноборони, Мін'юст, КМДА, Одеський морський торговельний порт, Держуправління справами, Львівська міськрада, Мінінфраструктури.

За даними джерел ЕП, на Prom.ua припадає понад 80% замовлень у системі Prozorro. Правило про допорогові закупівлі дотримують усі відомства, крім Міноборони. Через це середня сума одного тендера - кілька мільйонів.

Кіт у мішку

Опитані ЕП учасники ринку позитивно ставляться до нововведення, хоча не заперечують: до державної системи поки що багато запитань. Наприклад, незрозуміло, як проект фінансуватиметься надалі.

Роблячи перший внесок, компанія-партнер бере на себе зобов'язання допомагати грошима надалі. Причому суми не обумовлюються. Крім того, існує ризик, що чиновники просуватимуть окремі майданчики, що працюють із Prozorro, на шкоду іншим.

Горностай розповідає, що модель обслуговування системи ще не оформлена. "Вона будуватиметься на принципах максимізації ефективності та мінімізації витрат. В ідеальному випадку - система буде самоокупною", - каже вона.

Як забезпечуватимуться рівні умови для всіх? Відповісти на це запитання, вважають ініціатори проекту, має регулятор. Він створить законодавчу базу для електронних торгів і визначить, яка модель використовуватиметься.

Жандоров розповідає, що у світі є два підходи до питання архітектури електронної системи держзакупівель: моно- та мультиплатформна системи.

Відрізняються вони тим, що система базується або на єдиній для всіх онлайн-платформі, або на кількох онлайн-платформах, які можуть бути обрані держзакупівельниками та постачальниками для проведення тендерів.

Наприклад, у Грузії було запущено систему держзакупівель, яка діє на моноплатформі. Її було розроблено та запущено Агентством держзакупівель як єдину платформу для всіх організацій-закупівельників. Плюси такого підходу - єдина точка доступу для всіх і централізація всієї інформації про закупівлі.

Мінус такого підходу - відсутність конкуренції між розробниками. Деякі експерти вважають, що держава не повинна займатися розробленням програмного забезпечення, а лише встановлювати стандарти та вимоги до системи, яка може бути розроблена приватними розробниками.

Мультиплатформні системи зазвичай застосовуються або у відносно великих країнах, наприклад у Росії, або в країнах, де сильно розвинений IТ-сектор і існує сильна конкуренція між провідними IТ-сервісами.

Цей підхід застосовується в Португалії, відносно невеликій країні, але з добре розвиненим IТ-сектором. Головний плюс такої системи - безліч приватних майданчиків і висока конкуренція між ними, що позитивно позначається на кількості та якості додаткових сервісів.