Історія розвитку державної власності на ліси у Швеції

Історія розвитку державної власності на ліси у Швеції

Ставлення до лісового сектору та державної власності на ліси формувалося у Швеції не одне століття. Перші згадки про лісову справу належать до 1466 року, коли було відкрито першу лісопильню при монастирі Vadstena. Загалом ліси до 19 століття слугували переважно джерелом отримання дров, будівельного матеріалу та інших продуктів, потрібних для сільськогосподарського, металургійного, корабельного виробництва. Тривалий час на півдні та південному заході Швеції фермери вирубували й спалювали ліси для отримання нових сільськогосподарських угідь. Згодом деревина стає найважливішим продуктом експорту та сировиною для видобувної промисловості, що розвивається. І вже в середині 19 століття надмірна експлуатація лісів стає предметом обговорення й виноситься на порядок денний парламенту.

У 1853 році виникає перше лісопромислове акціонерне товариство, що займається як переробкою деревини, так і лісовирощуванням.

У 1859 році уряд припинив продаж державних земель. Лісові землі можна було отримати в оренду спочатку на термін до 50 років, згодом термін оренди скоротився до 20 років. Цього ж року утворено державну лісову службу. З 1874 року у Швеції діють лісові інструктори, діяльність яких спрямована на надання допомоги приватним власникам лісів. За даними на 1881 рік державі належало лише 16,1% лісів, а приватним особам і товариствам — 83,9%. Причому державні ліси розташовувалися переважно в північних малонаселених районах. Основними приватними власниками були селяни. З розвитком лісопильного виробництва значна частина приватних лісів переходить у власність великих акціонерних компаній. Приблизно з 1875 року держава починає викуповувати лісові землі, і до 1892 року у віданні казни вже перебуває чверть лісових угідь країни. Наприкінці 19 століття за ведення господарства в державних лісах відповідали лише 872 особи (9 керуючих, 215 лісничих, 201 лісник, 376 об'їзників і 71 особа лісоохоронного персоналу). З розвитком промисловості в 19 столітті дохідність лісів зростала значними темпами. Якщо до 1870 року доходи ледве покривали витрати на ведення господарства у зв'язку з незначним розвитком лісопильної справи на півночі Швеції, то після 1870 року дохідність лісового господарства значно зросла, і до 1890 року чистий дохід лісового відомства становив уже понад 2,2 млн крон.

На початку 20 століття державну лісову службу було поділено на дві організації. Одна стала прообразом сьогоднішнього державного лісового агентства, що існує з 1941 року, і відповідала за дотримання лісового законодавства, ухваленого в 1903 році, друга — урядова лісова рада — фактично була державною лісовою компанією, що вела лісове господарство з метою отримання прибутку. Національні парки з моменту їх утворення в 1909 році перебували у віданні державної лісової компанії аж до 1967 року, після чого вони перебувають у віданні шведського агентства охорони навколишнього середовища.

З 30-х років 20 століття державна лісова компанія, що мала на той час уже назву Domanverket, почала придбання збанкрутілих лісопильень в областях із високою щільністю населення. До 1942 року всі державні лісопильні потужності було об'єднано під егідою Assi, що діяла як філія державної компанії. З 1957 року фірма Assi стає незалежною акціонерною компанією в підпорядкуванні міністерства праці, тоді як Domanverket перебував у підпорядкуванні міністерства сільського господарства.

У 1968 році ситуація знову докорінно змінюється. Держава засновує в підпорядкуванні міністерства промисловості Національне лісове підприємство, що включає обидва підприємства — Assi і Domanverket. Обидва підприємства мають одного президента. Domanverket стає незалежнішим від держави, відраховуючи фіксований платіж 23 млн крон на рік і 20% прибутку державі як плату за користування державним майном. У 1976 році Domanverket утворює філію Domanforegaten, що має акції в різних компаніях (деревообробних, видобувних, туристичних, консалтингових тощо). У 1986 році Domanverket укрупнює лісові регіони (4 регіони й 38 лісових відділень замість 8 регіонів і 70 лісових відділень). Кожен лісовий регіон тепер має власний балансовий звіт. Держава підвищує фіксований платіж до 40 млн крон на рік і 51% прибутку компанії. У 1987 році всі лісопереробні потужності Assi переходять в управління Domanforegaten. У підпорядкуванні Assi залишається целюлозно-паперове виробництво.¹

В останнє десятиліття 20 століття долю лісової компанії Assi знову було змінено за рішенням парламенту. З 1 липня 1992 року її було перетворено на Doman АВ — акціонерну компанію зі 100% акцій у держави без права їх продажу на фондовому ринку. В управління новоутвореної компанії перейшли всі продуктивні землі, за винятком гірських ділянок, що перебувають в управлінні уряду, а також сільськогосподарського майна й мисливських будиночків, які були продані. Проте вже в 1993 році уряд ухвалює рішення про злиття Doman, Assi та іншої великої державної асоціації лісопереробних підприємств NСB і виставляє акції нової організації AssiDoman на фондовий ринок. Частка держави в акціонерному капіталі становила тепер 50–51%. На момент злиття Assi була четвертою у списку найбільших шведських лісопереробних компаній з оборотом 7,962 млрд крон, або близько 1 млрд доларів, і переробкою 3,5 млн м3 круглого лісу. NСB виробляло 390 тис. тонн целюлози. Оборот новоствореної компанії в 1993 році становив 14,5 млрд крон, або близько 1,84 млрд доларів, у компанії налічувалося 12,9 тис. працівників, з яких 7,6 тис. осіб працювало у Швеції. Управління компанією було дворівневим — дирекція та 10 підрозділів, кожен з яких відповідав за свій напрям бізнесу (тобто лісове господарство було лише одним із десяти таких підрозділів). Якщо раніше лісогосподарський напрям мав лісові округи, то в новій організації на регіональному рівні існували лише бригади для виконання конкретних лісогосподарських операцій. Проте прибутковість лісогосподарських операцій значно зросла. Якщо на початку 80-х років минулого століття лісове господарство приносило близько 200 млн крон прибутку, то в 1993 році вона становила 841 млн крон, а в 1994 році вже 1152 млн крон. Значного скорочення чисельності лісогосподарського персоналу у зв'язку зі зміною статусу компанії не сталося. Стрибкоподібне зменшення кількості співробітників, що почалося ще в 80-ті роки, пояснювалося інтенсифікацією виробництва та впровадженням нових технологій.

З кожним роком компанія нарощує як обсяги виробництва, так і розширює поле своєї діяльності. До 1997 року фірма мала лісопильні потужності в 16 країнах, а ЦПК — у Чехії, Словаччині, Італії та Франції. Оборот AssiDoman у 1997 році становив 20,7 млрд крон, зросла й загальна чисельність працівників — 16,9 тис. осіб, причому 10,2 тис. осіб працювало поза Швецією. Компанія стала лідером із виробництва паперових мішків, посідала друге місце в Європі з виробництва захисного паперу, третє — з виробництва гофрованого картону, четверте — з виробництва картону та пиломатеріалів. (рис. 1, 2) У 1998 році AssiDoman зазнав значних збитків (546 млн крон) у зв'язку з визнанням недійсним продажу акцій целюлозного підприємства в Карелії іноземним партнерам.²

Рис. 1 Напрями реалізації продукції, 1997	Рис. 2 Обсяги продажів за видами товарів, 1997

З приходом до влади в парламенті нових людей у 1998 році було ухвалено рішення про повернення державної власності на лісові землі. Держава була змушена заплатити за ринковою ціною за 900 тис. га лісових земель, унаслідок чого частка держави в акціях AssiDoman знизилася до 35%. 17 грудня 1998 року держава засновує нову державну лісову компанію Sveaskog зі 100% акцій у держави без права їх продажу на фондовому ринку. У віданні AssiDoman залишаються лісові землі поблизу лісопереробних потужностей.

Після відносно не дуже успішного 1999 фінансового року (прибуток становив 201 млн крон) компанія бере курс на скорочення деяких видів діяльності. У 2000 році AssiDoman починає продаж окремих лісопереробних потужностей — продано ялинове лісопильне виробництво, потужності з виробництва паперових мішків і захисного паперу, 2 ЦПК, а винесені на продаж підприємства з виробництва картону не знайшли свого покупця. Крім того, компанія створює нове підприємство (Billerud AB) разом із компанією StoraEnso (50/50), у підпорядкування якого переходять три лісопильні виробництва. Завдяки реструктуризації AssiDoman демонструє у 2000 році відмінний фінансовий результат і за підсумками року перебуває в четвірці найкращих компаній світу, що ведуть лісове господарство. Основною метою правління в цей період було вдосконалення структури або пошук партнерів для решти індустріальних потужностей, а також чіткіше відмежування лісогосподарського циклу виробництва з тим, щоб згодом зосередити свої зусилля лише на веденні лісового господарства. У 2001 році триває продаж лісопереробних потужностей (було продано потужності з виробництва гофрованого картону, тари, а також ЦПК), унаслідок чого у віданні компанії залишаються лише лісопильні виробництва (8) і фабрика з виробництва картону. У жовтні 2001 року Sveaskog за допомоги держави викуповує всі акції AssiDoman, виплативши їхнім власникам практично 17 млрд крон.

Таким чином, незважаючи на значні збитки, відбувся процес повернення державної власності, і Sveaskog нині є найбільшим лісовим власником Швеції, причому цього разу компанія є акціонерною зі 100% акцій у держави без права продажу їх на фондовому ринку. Окрім Sveaskog, у Швеції існують ще 2 невеликі державні лісові компанії зі 100% акцій держави — Fastighetsverket, яка управляє 350 тис. га лісових земель зі спеціальними умовами для випасу північних оленів, і компанія, що управляє 122 тис. га, яка перебуває в підпорядкуванні департаменту оборони.

Історія реформування державної лісової власності дуже повчальна й корисна для України. По-перше, вона показує, наскільки може бути нестабільним майбутнє компанії та наскільки воно залежить від рішення парламенту або, точніше кажучи, людей чи партій, які його представляють. По-друге, цей приклад демонструє, що попри закони ринкової економіки ліси є насамперед народним надбанням і принаймні певна їх частина має повністю перебувати у власності держави. Звісно ж, обидва рішення щодо трансформації власності були обґрунтовані, але факт залишається фактом — у разі викидання акцій на ринок в умовах ринкової економіки ніхто не може гарантувати стабільність ситуації та збереження контрольного пакета акцій у держави

Нині компанія все ще є конгломератом лісового господарства та потужностей із переробки. Лісопереробні потужності найближчим часом будуть продані, щойно знайдеться відповідний покупець. Структуру управління компанією показано на схемі. Правління складається із 7 осіб, з яких лише одна представляє міністерство промисловості, решта призначаються державою, але не є державними службовцями

Рис. 3 Структура управління державної лісової компанії (2003)

Кілька фактів про роботу компанії:

• Будучи державною, компанія не має жодних пільг порівняно з іншими підприємствами лісового сектору. За право користування державним майном компанія відраховує 50% чистого прибутку (таке саме правило існує й в інших акціонерних компаніях — 50% прибутку виплачується як дивіденди акціонерам). Держава не втручається в управління компанії за умови виконання основної мети — отримання прибутку на інвестований капітал не менше ніж 5%. Так само за умови виконання основної мети правління компанії не чинить тиску на свої структурні підрозділи.
• За законом компанія має продавати 5–10% своїх земель невеликим лісовим власникам, які хочуть збільшити свої володіння, проте закон не забороняє купівлю землі. У 2002 році компанія продала 30 тис. га земель і придбала 200 тис. га. Купівля лісових земель здійснюється виходячи з економічних міркувань і не переслідує мети збільшення площі державних лісів.
• У 2002 році компанія заготовила 6,4 млн м3 у власних лісах, 1,1 млн м3 у лісах приватних власників³, а також 5,5 млн м3 придбано в приватних власників лісів, компаній та імпортовано. 40% робіт під час лісозаготівель виконується власними силами, а 60% — підрядниками.
• Із загального обсягу круглого лісу (заготовленого та придбаного) 36% постачається на власні переробні потужності (30% споживають лісопильні та 6% картонна фабрика), решта продається (47% на целюлозні комбінати та 17% на лісопильні інших власників).
• Після лісовідновних рубок проводиться скарифікація ґрунту, згодом приблизно на 70% площ проводиться штучне поновлення (садінням або сівбою), 30% площ залишається під природне поновлення.
• Вирощуванням садивного матеріалу зайняті 3 підрозділи компанії. 2 розсадники зайняті вирощуванням садивного матеріалу із закритою кореневою системою (50 млн шт., 90% використовується компанією, 10% продається), 1 підрозділ займається посівом. Крім того, у першій половині 2003 року до складу Sveaskog увійшла державна лісокультурна компанія Svenska Skogplantator AB.
• У 2002 році дохід компанії становив 8,39 млрд крон (рис. 4), операційний прибуток — 1,261 млрд крон і чистий прибуток — 579 млн крон.
• Після переходу AssiDoman у власність Sveaskog компанія більшою мірою орієнтується на шведський ринок. Проте європейський ринок (особливо Великобританія, Німеччина та Франція) відіграє для реалізації продукції значну роль.
• Департамент мисливського господарства приніс компанії у 2002 році загалом дохід у розмірі 77 млн крон, причому продаж дозволів на проведення полювання становив 57 млн крон, що відповідає 3% продажів мисливських прав по всій Швеції.
• У компанії у 2002 році працювало загалом 2 тисячі 433 співробітники (рис. 5), з яких лише 56 осіб працює на компанію за кордоном.
• Ліси компанії сертифіковано за системою FSC.

Рис. 4 Частковий внесок підрозділів у дохід компанії	Рис. 5 Чисельність працівників за підрозділами

---

¹ У 1979 році Assi посідала 52-ге місце у світі в списку целюлозно-паперових виробництв з обсягом продажів 677,7 тис. $, у 1989 році — 51-ше місце (1,1 млрд $), у 1997 році вже у складі AssiDoman — 28-ме місце (2,7 млрд $)

² Загальна чисельність працівників скоротилася з 6343 осіб у 1981 році до 927 у 2000 році.

³ У Швеції практикується кілька видів продажів деревини, відповідно до яких можливий варіант придбання лісу на пні