Головне багатство Естонії збереглося завдяки державі та… Радянському Союзові

Близько 50% території Естонії вкрито лісом. Рідкісна країна в наш час може похвалитися цим. Це робить Естонію чудовим місцем для прогулянок і вивчення ретельно збережуваної дикої природи, яка нині зникла в більшості інших європейських країн. Якщо раніше більшість лісів належала німецьким власникам і церквам, то сьогодні майже половина їхньої історичної лісової спадщини належить державі.

За часів СРСР лісозаготівлі велися в 3-4 рази менше й зупинялися на час шлюбних ігор тварин

Завдяки лісу Естонія входить до числа європейських країн із найвищою щільністю популяції великих хижаків, зокрема бурих ведмедів, рисей і вовків. Чого не скажеш про людину. Хоча територія Естонії невелика – 45,215 км² – майже як у Данії чи Голландії, проживає на ній лише приблизно 1,4 мільйона людей, а це майже втричі менше, ніж у Данії, і більш ніж у десять разів менше людей, ніж у Голландії. Невисока щільність проживання означає, окрім усього іншого, і те, що в Естонії природа збереглася набагато краще, ніж у густонаселених країнах Західної Європи. Половина Естонії вкрита лісом, одна п'ята частина належить болотам.

Ліси в їхньому охайному та доглянутому вигляді збереглися до наших днів завдяки тому, що наукові основи ведення лісового господарства в Естонії почали розробляти близько 200 років тому. Оскільки більшість лісів належала поміщикам, то ведення господарства в лісах залежало від їхніх інтересів і потреб і було неоднорідним. Однак, попри це, в середині XIX століття лісове господарство Естонії ставили за приклад для всієї Росії. Розвитку лісового господарства сприяло викладання основ лісового господарства в Тартуському університеті вже на початку XIX століття.

Той факт, що значна частина естонських лісів належить державі, сприяє легшому способу охорони лісів, уникаючи переговорів із різними приватними власниками лісів і величезних коштів, що виплачуються їм як компенсація за втрачений дохід. У приватних лісах лісозаготівлі ведуться найінтенсивніше, і тому ліси великої екологічної цінності можуть бути захищені, головним чином, лише на природоохоронних територіях. У такій ситуації радянський режим видається трохи сприятливішим для естонських лісів, ніж ринкова економіка – тоді кількість заготовленої деревини була в 3-4 рази меншою, ніж нині.

Правила фінансового світу для естонських лісів було запроваджено раптово. Щоб бути кредитоспроможним, лісівництво має вестися цілий рік, тоді як у пізній період радянського часу лісозаготівлі припинялися навесні та на початку літа. Сучасні лісозаготівельні комбайни (харвестери) можуть заготовляти старі дерева неймовірно швидко, але від них прокидаються ведмеді, що зимують, і комбайни прибирають дерева разом із гніздами птахів, які перебувають у сезоні розмноження.

Велика кількість великих хижаків, таких як ведмідь, рись і вовк, усе ще вказує на досить природний екологічний стан екосистем лісів Естонії. Однак усупереч твердженням мисливців-ентузіастів, їхня кількість не перевищує 1 000 особин, з них сотні особин рисі, що живе у великих лісах Естонії, 200 вовків і понад 500 бурих ведмедів. Великий лісовий простір Естонії править за дім і для деяких інших європейських видів тварин, таких як летяга.

Індикатором екологічного здоров'я лісу в Естонії є білоспинний дятел (Dendrocopos leucotos), наявність якого все ще досить звичайне явище в естонських лісах, хоча його не так часто можна помітити – для цього тихого птаха з непримітною поведінкою потрібні досить великі території природних лісів з гниючими листяними деревами. Білоспинний дятел перебуває на межі зникнення у Швеції та Фінляндії, де вирубка лісу відбувається надто інтенсивно.