Зворотний відлік: яких реформ чекати від Кабміну

Верховна Рада не змогла розформувати Кабінет міністрів. Хоча депутати виявилися вкрай задоволені роботою уряду, голосів для його відставки парламентарі не набрали. Виявилася слабкою політична воля чи просто не вистачило сміливості — особливого значення не має.
Набагато важливіше зрозуміти, як Арсеній Яценюк намагатиметься втриматися в прем’єрському кріслі, адже часу в нього не так багато, всього шість місяців.

В іншому разі Верховна Рада вже у вересні зможе виносити до сесійної зали повторну резолюцію про недовіру уряду.
Проте прем’єр не занепадає духом. Напередодні скандального засідання парламенту він звернувся до українців, закликавши зосередитися на реформах.
Сам же план реформ, що налічує 379 конкретних заходів і рішень, ухвалено, а члени Кабміну, закасавши рукави, готові його реалізовувати.
Одне з першочергових завдань, які озвучив Яценюк, — глибока перебудова ДФС і митниці. Окрім ротації кадрів і очищення фіскальних структур від корупції, на чотири митниці буде залучено міжнародні компанії, які керуватимуть пунктами пропуску на кордоні.
На думку прем’єра, це має виявити проблеми в роботі, знайти шляхи їх вирішення та показати бізнесу, що він може ввозити й вивозити товари без хабарів.

Практика ця не нова, і в низці країн колишнього соцтабору її вже застосовували. Нюанс у тому, що абсолютно такі самі обіцянки Яценюк давав улітку 2015 року.

Серед митниць, які потраплять під пілотний проєкт, він називав Закарпатську, Львівську, Волинську та Чернівецьку, а кандидатом на управління — британську Crown Agents. Проте зовсім незрозуміло, чому за наступні півроку цей проєкт не було реалізовано, і він перекочував на 2016 рік.

Предметом суперечок залишається обіцяна реформа ДФС і податкової системи. Так, Кабмін, як і раніше, виступає за вже не раз озвучену ідею розформувати податкову міліцію та створити на її базі службу фінансових розслідувань.

Проте виникає питання щодо повноважень нового органу. Це буде зміна назви чи все-таки зміна в методах роботи силового блоку ДФС?

Крім того, аналітичний блок податкової міліції має серйозних фахівців у сфері розслідування економічних злочинів.
Відповідно, необдумана ротація кадрів може призвести до повної недієздатності нового органу та появи чергової деструктивної машини за ширмою так званої служби розслідувань.

Чим це може закінчитися, добре видно на прикладі IT-сектору, який уже понад рік зазнає репресій з боку правоохоронців.
Успішність податкової реформи теж під питанням.

Як натякнув Яценюк, парламенту слід підтримати проєкт змін до Податкового кодексу, запропонований Кабміном. Якщо йдеться про законопроєкт №3630, який було зареєстровано у Верховній Раді 11 грудня 2015 року, то прем’єр навряд чи знайде щодо нього консенсус із депутатами та бізнесом.

Цей документ пропонує збереження розкритикованої ідеології податкової системи, яка будується на жорстких планових показниках і відкриває перед ДФС та іншими контролюючими органами широкі можливості для корупції.

Крім того, за багатьма пунктами проєкт реформи уряду не вписується в рекомендації МВФ.

У лютому фонд опублікував звіт, у якому рекомендував вивести з-під дії єдиного податку юридичних осіб, звузити застосування «спрощенки», збільшити акцизи та зробити все можливе для ще більшого виходу бізнесу з «тіні», насамперед — у частині виплати зарплат.
До того ж позиція Кабміну, розробником реформи від імені якого виступає Мінфін на чолі з Наталією Яресько, просто не знаходить відгуку серед малого та середнього бізнесу, а також серед рядових платників податків.

Схоже, Мінфіну набагато важливіше зафіксувати номінальні успіхи в податковій реформі, ніж продемонструвати реальні кроки.
Так, у звіті «Моніторинг прогресу реформ», який опублікувала Національна рада реформ за підсумками 2015 року, йдеться про виконання завдань із перебудови податкової системи у 2015 році на 83%.

Причому свою частину роботи, на думку Нацради реформ, Мінфін реалізував на 100%. Тож якщо владі й у 2016 році важливо буде показати лише імітацію покращень, усі реформаторські зачатки будуть неминуче провалені.

Не менш значущою стала обіцянка Яценюка запустити процес приватизації. Зважаючи на те, що за 2015 рік план приватизації виконано менш як на 1%, намір цілком здоровий. До того ж, згідно з бюджетним розписом, продаж держмайна має принести понад 17 млрд грн, а це чималі гроші.

Проте самого лише голого ентузіазму замало. Діяльність держпідприємств, на жаль, вкрай непрозора, їхня звітність поцяткована неправдивими даними, які вводять потенційних інвесторів в оману.
Крім того, більшість держкомпаній збиткові. За даними Мінекономіки, сто найбільших підприємств, власником яких є держава, за 2014 рік отримали збиток 116,6 млрд грн, з яких 88,4 млрд грн — це від’ємний фінансовий результат «Нафтогазу України».
Ще один вагомий фактор, який перешкоджає нормальній приватизації, — війни за керівні посади на держпідприємствах.
Яценюк запевняє, що підходи до призначення їхніх директорів зміняться, менеджерів обиратимуть на конкурсній основі виключно за діловими якостями та гарантуватимуть їм ринкові зарплати. Утім, наскільки добір топменеджерів для держкомпаній буде об’єктивним, покаже час.

Принаймні недавні конфлікти на «Електротяжмаші» чи в «Укрспирті», а також історія навколо ДП «Антонов», де у 2014 році керівництво змінювалося силовим методом, змушують засумніватися в шляхетних планах уряду.

Втім, не можна сказати, що в Яценюка та його команди не було досягнень.

Міністрам вдалося запустити регуляторну реформу, у тому числі послабити тиск на бізнес і відкрити доступ до реєстраційних даних, домогтися переведення держзакупівель в електронний формат, розпочати процеси зі створення «електронного уряду», впритул підійти до бюджетної децентралізації.

Проте зробити уряду належить значно більше. Складність ситуації для Кабміну в тому, що якщо у 2014 році в нього був хоч якийсь кредит довіри, то зараз він повністю вичерпаний. Отже, чергове зволікання з реформами вже неминуче призведе до відставки. Альтернатив просто немає.