У кожного політика є «донька-проститутка»

Гарна назва... Статтю потім прочитаю... Кінцівку, звісно, проглянув, але з нею не погодився... Повністю дезорієнтоване не суспільство, або, принаймні,  не  лише суспільство, а й Президент зі своєю молодою? різношерстою? блискучою? безпринципною? героїчною? лисуватою? ..../потрібне підкреслити або додати/  командою... М.П. Фото: svyatoslav.livejournal.com

Чи хочуть ті чи інші люди отримати посади і чи гідні вони їх, неважливо. Головне, щоб уміле жонглювання їхніми іменами робило з тебе «моральний авторитет»

Нинішні політичні маніпуляції банально прості, але, тим не менш, досить ефективні. Якщо скласти всі точкові удари по окремих представниках влади й окремих інституціях, у громадян може скластися враження, що в країні все робиться не так і просвіту не видно. Кінцева мета такої маніпуляції зрозуміла: збреши лише дужче — щось від твоєї брехні та залишиться.

Зараз усі розмови в коридорах влади йдуть навколо кадрового перезавантаження у владі. І поки парламентську коаліцію, точніше, те, що від неї залишилося, безуспішно схиляють Яценюка до добровільного відходу, вершки збирають люди, які використовують санта-барбару навколо уряду для ефективних ударів по самій системі. Останній приклад — обговорення теми прем’єрства Наталії Яресько. На її адресу лунало багато критики, зате серед апологетів Наталії Іванівни раптом опинилися політики, раніше в любові до неї не помічені. У п’ятницю в Савіка Шустера депутат від БПП Мустафа Найєм, до слова, який не голосував за проєкт держбюджету, розроблений Мінфіном, заявив, що в нинішньому уряді вже немає людей партій коаліції, а всі міністри — члени команди Яценюка. Виходить, і Яресько теж. І тут же Найєм почав вихваляти главу міністерства фінансів нібито за готовність створити технократичний уряд. За його словами, вона погодилася стати прем’єром, але за умови — у неї є план (низка законів) і є свої кандидатури на міністерські посади, а парламент має підписатися під цим планом. Найєм стверджував, що його колеги зобов’язані підтримати запропоновані Яресько реформи, в яких, за його словами, ідеться про зниження тиску на бізнес і не тільки.

Його промова в студії Шустера виглядала ефектно. Але проблема в тому, що єврооптиміст багато чого недоговорив. Наприклад, мінфінівський проєкт податкової реформи якраз і вступив у конфлікт із проєктом парламентського комітету, оскільки не передбачав значної лібералізації для бізнесу. І Найєм чудово знає, чому зміни до податкового законодавства відклали в довгу шухляду. Це перше. Друге — якщо в пані Яресько є план реформ, а депутат від БПП запевняв, що він є, то такий план принципово не може відрізнятися від того, що робить нинішній Кабмін. Тому що всі кроки погоджуються з МВФ і нашими західними партнерами. І Яресько, як одна з ключових постатей у взаєминах України з фінансовими донорами, ніколи не піде на те, що суперечить позиції наших партнерів. Тому єдине, про що могла вести мову Яресько, і на чому наполягатиме будь-який інший кандидат, який погодиться стати прем’єр-міністром, це якась покрокова інструкція, яку реалізовувати мають і Кабмін, і парламент. Адже технократичний уряд без ефективної роботи ВР — міф. Але про це ніхто не говорить, тому що протиставлення Яценюку Яресько чи когось іншого підвищує рейтинги політичних телеперсонажів.

А от на що точно сподіваються прихильники дострокових виборів, так це на провал будь-якого уряду. Вони усвідомлюють, що в ситуації вкрай низької політичної відповідальності політичного класу будь-який прем’єр швидко перетвориться на нового Яценюка. Або, якщо буде готовий узяти на себе весь тягар відповідальності, вступить у жорсткий конфлікт з усіма гілками влади.
Інша маніпуляція — навколо призначення нового Генпрокурора. Тут та сама схема: або замість Шокіна приходить людина, яку, як у випадку з Яресько, якісь «моральні авторитети» призначили таким собі рятівником, або реформу в прокуратурі оголошують безнадійною. Спочатку «рятівником» призначали Віталія Каська, зараз — Сергія Горбатюка. У всякому разі єврооптиміст Сергій Лещенко вважає, що замість Шокіна президент має внести саме кандидатуру Горбатюка. Тому що його підтримують адвокати Небесної сотні та родини загиблих на Майдані. З аргументами не посперечаєшся. Горбатюк — прокурор із доброю репутацією. У тому, що ввірене йому розслідування злочинів проти учасників Революції гідності йде повільно, теж можна знайти винних — систему, що опирається. Але, можливо, для того, щоб дати оцінку Горбатюку, слід зачекати результату — хоча б одного судового вироку, а не призначати його Генпрокурором авансом? Тим паче що Шокіна поки не відправлено у відставку.

Ще одна маніпуляція стосується теми корупції. У цьому найбільше набили руку Міхеїл Саакашвілі та члени його команди. «ДС» уже писала, що боротьба з корупціонерами дуже нагадує політичну технологію під дострокові вибори. І якщо стане зрозуміло, що найближчим часом виборів не буде, рух «очищення» перетвориться на збори маргіналів. Сьогодні спостерігається криза антикорупційних ініціатив, оскільки, по-перше, у Саакашвілі з товаришами з’явилися конкуренти (та й самі вони між собою сперечаються, створювати чи не створювати партію), а, по-друге, списки «корупціонерів» чомусь не оновлюються. Викриття корупціонерів дедалі більше скидається на анекдот: у Рабіновича немає дочки, але всі кажуть, що вона — проститутка. Але поки в судах немає справ проти справжніх хабарників, маніпуляція працює.

І, останнє. І танці навколо зміни уряду, і реакція на публікацію якогось плану деокупації Донбасу, в якому фігурували імена Ріната Ахметова та Юрія Бойка, підтвердили, що суспільство дезорієнтоване. З одного боку — у цьому винна влада, яка займається кулуарщиною, з другого — масла у вогонь підливають маніпулятори. На виході ми отримуємо не лідерів, яким суспільство може довіряти, а якийсь конкурс політичних жонглерів.