«ІКЕА» втрачає свої ліси

Роздрібний гігант «ІКЕА» — один із найбільших у світі виробників меблів, на частку якого припадає один відсоток загальносвітових постачань лісоматеріалів; щороку компанія виробляє близько ста мільйонів предметів недорогих і «розумних» меблів, які реалізуються через міжнародну мережу магазинів.

Гарвардський університет — символ американської інтелектуальної та політичної могутності й альма-матер восьми президентів США, багатьох керівників провідних американських компаній. Тим дивовижніше, що вже цілий рік Гарвардський університет і «ІКЕА» протистоять одне одному в румунських судах, намагаючись отримати контроль над придбаним ними державним лісом. Представники влади стверджують, що Гарвард придбав кілька ділянок лісу в групи осіб, які проходять у справі про шахрайство щодо держави. Ці самі ділянки згодом були куплені компанією «ІКЕА» в офшорних компаній, що контролюються Гарвардським інвестиційним фондом.

Імовірно, буде несправедливо сказати, що ці два світові бренди могли залишитися ні з чим. На відміну від меблів «ІКЕА», для обох організацій ці угоди не виявилися ні «розумними», ні «недорогими».

З 2004 року Гарвард придбав понад 33 000 гектарів (83 000 акрів) лісових угідь на сотнях невеликих ділянок через місцевих посередників, щодо яких румунська прокуратура або висунула звинувачення в корупції та організованій злочинній діяльності, або веде розслідування. Угода між Гарвардом і «ІКЕА» також була проведена за надзвичайно заплутаною схемою за участі ще однієї групи шведських і люксембурзьких компаній, які були пов'язані з американським університетом або перебували під його контролем.

У румунської влади є запитання до кількох операцій у межах цієї угоди, оскільки ліси, що належать державі, були незаконно переведені до категорії приватних володінь за програмою реституції власності, метою якої було повернення націоналізованої землі колишнім власникам.

Румунський суддя вже визнав одне з отриманих Гарвардом свідоцтв про власність недійсним, дійшовши висновку, що ліс було придбано неправомірним чином. Оскільки більшу частину гарвардського лісу купила та сама група осіб, підозрюваних у шахрайстві, є ймовірність, що зрештою багато інших ділянок також будуть повернуті державі.

І це непокоїть фірму «ІКЕА», яка отримала землю від Гарварда і теж може позбутися кількох або навіть багатьох знову придбаних ділянок лісу в Румунії.

 «Токсичні» ліси

Румунська програма реституції лісових угідь із самого початку була пов'язана з корупцією та гучними скандалами. У зв'язку з угодами в межах програми були заарештовані й обвинувачені в корупції та відмиванні грошей високопосадові політики, бізнесмени з неоднозначною репутацією і навіть член румунської королівської родини.

Програма повернення лісових ділянок стала наслідком подій бурхливого періоду румунської історії другої половини минулого століття, коли комуністичний режим націоналізував приватну власність по всій країні, і багато людей позбулися земель, якими їхні родини володіли багато десятиліть.

Після 1989 року нові закони посткомуністичної Румунії дозволили колишнім власникам та їхнім родичам вимагати повернення своїх земель. На жаль, ці самі закони створили ґрунт для шахрайства.

Продажні бізнесмени та нечисті на руку політики скористалися моментом, підробили документи й заявили свої права на ліси, які ніколи не належали ні їм самим, ні їхнім родинам. У багатьох випадках підставні особи вдавали з себе їхніх родичів і, озброєні купами підроблених документів, вимагали повернення ділянок небагатьох лісів, що залишилися в Європі незайманими, а потім швидко продавали їх іноземним компаніям, які вкладали в такі угоди десятки мільйонів доларів, сподіваючись на суттєву віддачу.

У 2004 році Гарвардський університет силами свого інвестиційного підрозділу став найбільшим покупцем румунських лісів, придбавши загалом близько 33 000 гектарів (83 000 акрів) лісових угідь, попри давні чутки про корупцію в рамках реалізації програми реституції.

Потім, наприкінці червня 2015 року, Гарвард раптово продав більшу частину купленого лісу компанії «ІКЕА». Угоду було здійснено в кілька етапів з 2014 року, коли університет спочатку продав землю румунській фірмі, що належить офшорним компаніям, які, у свою чергу, перебували під контролем Гарварда, а потім румунська фірма передала права власності фірмі «ІКЕА».

За 98 відсотків гарвардського лісу «ІКЕА» заплатила понад 62,6 мільйона доларів, або 73 долари за акр, що стало для шведського гіганта найбільшою інвестицією в лісосировинні ресурси. Нині належні «ІКЕА» ліси розкидані по всій країні, але переважно в північно-східній частині Румунії. Гарвард, який заплатив за цей ліс понад сто мільйонів доларів, продав його за дві третини від цієї суми, а також уклав з «ІКЕА» угоду про те, що вона візьме на себе відповідальність за невідому суму боргів, що збереглися за університетом.

На той час як Гарвард і «ІКЕА» нарешті уклали угоду в 2015 році, румунська влада вже оскаржувала в суді законність деяких придбань Гарварда. Вони розглядалися як «токсичний актив», включали кілька сотень гектарів придбаної землі й не значилися в угоді з «ІКЕА».

Однак представникам Гарварда було відомо ще дещо важливе. За три місяці до укладення угоди громадянина Румунії, який займався купівлею лісів від імені університету, було засуджено до тюремного терміну за корупційну діяльність, пов'язану з цими придбаннями. Сотні гектарів легко можуть виявитися лише верхівкою айсберга.

Попри те, що під час перевірки юристи «ІКЕА» не виявили особливих проблем із цими землями, у володінні компанії було ще багато спірних ділянок.

Тривалий процес

Незважаючи на те, що великі ділянки лісу могли бути вкрадені, для повернення земель необхідно пройти довгу низку правових процедур. Першим кроком на цьому шляху стане звернення до суду з метою визнати недійсними свідоцтва про власність. Потім державі належить порушити справу проти нинішніх власників лісів.

Цей процес, і так не надто швидкий через високу завантаженість румунських судів, ускладнюється тим, що імена нових господарів приховані під шарами взаємопов'язаних компаній, як і в угодах між Гарвардом і «ІКЕА». Не до кінця зрозуміло, для чого Гарвард організував таку складну схему з кількома компаніями, яка розпочалася з того, що університет продав ліси самому собі. Представники університету відмовилися відповідати на запитання OCCRP, послалися на поточні судові розгляди.

За даними документів, отриманих OCCRP, у травні 2015 року, за три місяці до укладення угоди, «ІКЕА» доручила своїм юристам з фірми Wolf Theiss Rechtsanwalte GmbH провести розслідування щодо гарвардських лісів.

Юристи подали запит до Управління лісового господарства Румунії (Romsilva) на підставі румунського закону про свободу інформації (FOIA). Вони запросили в місцевому відділенні управління в повіті Вранча інформацію про поточні розгляди щодо лісів, які належать Гарварду.

Представники вранчівського відділення відповіли, що запитувана інформація не підпадає під закон про свободу інформації й що в будь-якому разі вони не можуть задовольнити запит, оскільки в ньому розташування та розмір ділянок зазначені в іншій системі, ніж у власних реєстрах управління.

У повіті Вранча розташовано понад 13 500 гектарів (34 000 акрів) румунських лісів, що належать «ІКЕА». І саме тут у компанії виникло найбільше проблем. В офіційній відповіді, надісланій OCCRP, виробник меблів і товарів для дому стверджує, що було проведено ретельну перевірку власності: «Ми провели повну юридичну експертизу придбаних ділянок. Вона не обмежилася перевіркою реєстрів чи запитаннями до органів місцевого самоврядування — ми докладно вивчили весь ланцюжок власників».

Проте в договорі між державним лісозаготівельним підприємством Directia Silvica Vrancea та «ІКЕА» про охорону ділянки площею понад 490 гектарів (1200 акрів), який опинився в розпорядженні OCCRP, ці ліси значилися як об'єкт судового спору. Відповідаючи на запитання OCCRP, представники «ІКЕА» визнали цей факт: «Directia Silvica Vrancea додало помітку «об'єкт судового спору» до опису семи ділянок лісу. Однак на момент проведення нашої експертизи в червні 2015 року ці ділянки не були позначені як спірні».

«Ми не задоволені ситуацією, що склалася, і тому ухвалили рішення призупинити діяльність на зазначених ділянках до отримання офіційних роз'яснень», — додали представники шведської компанії.

Через тиждень вони заявили, що, за даними влади, спірними були визнані 400 гектарів (990 акрів) лісу, і компанія планує всіляко співпрацювати зі слідством.

Таємниче підприємство

Основним питанням залишається те, як саме були куплені ліси. Спочатку Гарвард придбав суттєву частку ділянок у групи румунських бізнесменів і політиків із сумнівною репутацією, яких поліція охрестила угрупованням «Енігма» — за назвою ресторану, в якому вони зустрічалися. Члени угруповання проходять і в інших справах, пов'язаних із шахрайством під час продажу лісів.

Репортери OCCRP вивчили документ Romsilva, у якому держуправління стверджує, що 400 гектарів лісів, нині належних «ІКЕА», первісно були на незаконних підставах придбані угрупованням «Енігма».

У відповідь на запит OCCRP на підставі закону про свободу інформації румунська прокуратура заявила, що 500 гектарів (1400 акрів) лісу в повіті Вранча, проданих «Енігмою» організованим Гарвардом компаніям, є предметом кримінального слідства у справах про корупцію в процесі реституції. До цих 500 гектарів входять зазначені вище 400 гектарів, що належать «ІКЕА».

Окрім цього, з ініціативи влади сусіднього повіту Бузеу щодо «Енігми» також порушено справу з приводу ліквідації свідоцтва про власність ще на 226 гектарів лісу в комуні Гура-Теги в повіті Бузеу.

Невдала архітектура бізнесу у виконанні Гарварда

Лісові пригоди Гарварда в Румунії розпочалися 21 жовтня 2004 року в одному з будинків у селі Соходол, розташованому лише за кілька кілометрів від мальовничого замку Бран, збудованого в 14-му столітті в горах Трансильванії в центральній частині Румунії. Саме цей замок часто називають замком Дракули.

Драгош ЛіпанВласником цього будинку був Драгош Ліпан, громадянин Румунії, який згодом стане основним посередником Гарвардського університету під час купівлі лісів, а потім буде засуджений за корупцію під час здійснення цих угод.

За допомогою своєї інвестиційної компанії Phemus Corporation Гарвард створив фірму з обмеженою відповідальністю, яка на той момент отримала назву Scolopax SRL.

Того самого дня в соходольському будинку було створено ще одну комерційну компанію під назвою Oriolus Limited, а як засновники виступили четверо громадян Швеції, одного з яких звати Йонас Якобссон. Він також був одним із номінальних керівників фірми Scolopax, а через понад десять років йому судилося стати ключовою фігурою в угоді між Гарвардом і «ІКЕА». Компанія Oriolus пізніше займалася управлінням деякими лісовими ділянками, що належать Гарварду, у повіті Вранча.

Першим рішенням ради директорів фірми Scolopax стало надання Ліпану довіреності, що дозволяє йому від імені компанії взаємодіяти з банками, судами, місцевою владою та фізичними особами. Ліпан став уповноваженим представником гарвардської інвестиційної компанії в Румунії.

Через дев'ять днів, 25 листопада, діючи від імені Scolopax, Якобссон дав Ліпану дозвіл на придбання лісових ділянок загальною площею до 500 гектарів на суму до 558 600 доларів, тобто за ціною близько 1200 доларів за гектар (450 доларів за акр). Через рік, у січні 2006 року, Ліпан отримав 15 відсотків в Oriolus — ще одній компанії, в якій у Якобссена вже була суттєва частка в 40 відсотків.

До 2010 року Гарвард став найбільшим приватним власником лісу в Румунії: під контролем університету опинилися румунські інвестиції на суму, що перевищує 100 мільйонів доларів, переважно у вигляді лісових угідь. Угоди здійснювалися через компанію Phemus Corporation, зареєстровану в Бостоні, чия діяльність не обкладалася податком відповідно до розділу 501(c3) Податкового кодексу. Ліпан став справжньою паличкою-виручалочкою для власників лісових ділянок. Гарвард вкладав у румунські ліси безпрецедентні суми, і лише за кілька років Ліпан почав використовувати своє привілейоване становище для отримання особистої вигоди.

У 2007 році Ліпан уклав угоду з іншим громадянином Румунії, Робертом Елером, про купівлю 2500 гектарів лісу за суттєво завищеною ціною, але з умовою, що Елер поверне Ліпану 30 відсотків отриманого прибутку. На нещастя, у Елера не було лісових ділянок, тому він почав шукати виставлені на продаж землі, щоб усе-таки укласти угоду з фірмою Scolopax та Ліпаном.

Scolopax почала купувати ліси в Елера, і незабаром на банківському рахунку Ліпана опинилася сума в 1,1 мільйона доларів.

Однак ці угоди могли виявитися незаконними в Румунії. За румунськими законами держава має переважні права на купівлю або право першочергового придбання лісів, що продаються приватними власниками за запитуваною ціною. Продавці повинні повідомити державі про факт виставлення лісу на продаж і зачекати 30 днів, перш ніж продавати землю іншим зацікавленим сторонам. Недотримання цього правила може призвести до анулювання угоди. Проте більшість угод було укладено одразу після того, як Елер і його спільники отримували свідоцтва про власність на свіжопридбані ділянки лісу.

Ця схема працювала доти, доки стосунки між Елером і Ліпаном не зіпсувалися, і Елер зі своїми спільниками підставив Ліпана, здавши його румунській прокуратурі.

За словами Ліпана, він припинив співпрацю з фірмою Scolopax у 2013 році. Проте на той час він уже встиг купити десятки тисяч гектарів лісу, здебільшого в Елера або в угруповання «Енігма», які зараз перебувають під слідством і обвинувачуються в корупції.

Гарвард проти Гарварда

Навесні 2015 року Ліпан отримав трирічний умовний термін за хабарництво та відмивання грошей у зв'язку з угодами про купівлю лісу, укладеними з фірмою Scolopax у період з 2007 по 2008 рік. За даними прокуратури, Ліпан користувався своїм становищем, обіцяючи вигідні угоди в обмін на хабарі, зокрема дорогий автомобіль і поїздку на Канарські острови.

В інтерв'ю OCCRP Ліпан заявив, що перевірку було проведено, але в перевіряючих не було ресурсів, щоб копнути набагато глибше: «Ніхто не шукав родичів людини, якій належало свідоцтво про власність, а в пресі не з'являлося повідомлень про те, що хтось ще заявляв права на ліс. Якщо вони (приватні власники лісових угідь) представляли дійсне свідоцтво про власність, яке можна було перевірити, внесене до реєстру майна та зі сплаченими податками — а цього за румунськими законами достатньо для проведення операції, — ми її проводили».

За словами Ліпана, юристи Гарварда перевірили документи, але не стали проводити детальне розслідування. Потім документи потрапили до Якобссона, який схвалив здійснення купівель.

«Дуже зручно зробити з мене цапа-відбувайла. Усе майно (тобто придбане майно) було задокументоване й схвалене Якобссоном відповідно до внутрішніх процедур. Іноді, коли суми операцій перевищували певне значення, їх схвалювали інші керівники фірми Scolopax», — додав Ліпан.

Він намагався домогтися скасування трирічного умовного тюремного терміну, але в грудні 2015 року Верховний суд відхилив його прохання.

Через два дні після видачі ордера на арешт Ліпана фірма Scolopax розклеїла на стінах муніципальних будівель у різних румунських містах і селах оголошення про продаж ділянок лісу. Відповідно до румунського законодавства, повторимося, продавець зобов'язаний поінформувати державу про можливі угоди з продажу лісу, оскільки в держави є переважне право на купівлю. Однак держава не скористалася правом на придбання лісів у фірми Scolopax, оскільки було відомо, що деякі випадки повернення лісу колишнім власникам уже дійшли до суду.

Проте документи, отримані OCCRP, свідчать про те, що Якобссон, який займався справами Гарвардського університету в Румунії, знав про проблеми з купівлею лісів ще задовго до арешту й вироку Ліпана. У конфіденційному звіті, зробленому на замовлення Якобссона 2010 року, повідомляється й про інші проблеми, пов'язані з купівлями. Звіт було складено бухарестською юридичною фірмою Salans Moore, яка виявила, що деякі придбання Гарварда можуть бути анульовані через недотримання переважного права румунської держави. Юристи Salans вважали, що закон може інтерпретуватися по-різному, і рекомендували таке: «У світлі всього згаданого вище та пов'язаних із цим ризиків ми б порадили перевірити наявність титульного страхування, забезпеченого визнаною страховою компанією, щоб покрити, окрім іншого, подібні ризики, пов'язані з можливим недотриманням переважних прав».

OCCRP зв'язався з Якобссоном, але той відмовився дати коментарі щодо звіту, складеного фірмою Salans, та будь-яких інших питань, що стосуються його діяльності в Румунії.