Бізнес із тирси: білоруські підприємства роблять ставку на екологічне паливо

Підприємства Міністерства лісового господарства за п’ятирічку готові збільшити виробництво тріски в півтора раза — це внесок відомства в програму розвитку енергетики, орієнтованої на місцеві паливні ресурси. Втім, не залишаються осторонь і приватні підприємці — вони не проти перетворити відходи деревообробки на доходи, які до того ж вимірюються у валюті. ОНТ розповідає про бізнес, в основі якого — тирса.

Тирса для багатьох деревообробних підприємств досі за звичкою лише відходи виробництва. Але не для приватного лозненського виробництва — тут це бізнес. В основі — чітка технологія та якісна сировина, за якою, кажуть, готові їздити навіть до сусідньої Могильовської області. Ще одна важлива деталь — сировину необхідно вчасно переробляти.

Сергій Шпаков, директор іноземного приватного підприємства «Бризант-Енерджі центр», зазначає: «Пелету такої якості, як я показую, — темну (див. відео. — Прим. ред.), ми навіть не пакуємо в 15-кілограмові мішки. Роздрібного попиту вона не має. Тільки фасуємо в біг-беги, вони використовуються у великих муніципальних котельнях».

Щодня два великовантажники з пелетами беруть курс на Захід. У Євросоюзі попит на таке екологічне паливо зростає на 15% на рік — на це і робили ставку іноземні інвестори. А те, що не прогадали, підтверджує цілодобовий режим роботи обладнання.

Важливо вловити й нові вимоги клієнтів: якщо пакувати пелети у величезні мішки — ціна 70 доларів за тонну, а якщо в невеликі пакети з логотипом покупця — вже можна продати і за 140 доларів. Як то кажуть, відчуйте різницю.

Сергій Шпаков також додав: «У жовтні ми чекаємо до себе французів. Вони теж хочуть стати нашими новими покупцями, погрожують взагалі дуже великі обсяги забрати в нас».

Інтерес до біопалива в Європі активно підтримують: субсидується як загалом «зелена» енергетика, так і окремі виробники сировини та обладнання. Ті, у свою чергу, роблять знижки на свій товар — в Італії, наприклад, на котли не лише знижують ціни, а й видають бонусну картку на купівлю пелет.

Втім, і Білорусь націлена поступово знижувати залежність своєї енергосистеми від російського газу. Так, із шести тисяч котельних у комунальному господарстві половина переведена на місцеві види палива, в основному тріску. Проблем із цією сировиною в Білорусі не буде — таку гарантію дають у Мінлісгоспі: сьогодні 56 підприємств готові оперативно забезпечити будь-яке замовлення.

За розрахунками, використання місцевого палива, яке до того ж належить до відновлюваних джерел, обходиться на 20 і навіть 30% дешевше за газ. Втім, такі розрахунки не завжди переконують споживачів. У Бегомльському лісгоспі паливні гранули випускають уже 5 років, а покупців знаходять в основному за межами країни. Така стратегія вибудовується не стільки тому, що так вигідно (хоча й не без цього), просто внутрішній ринок слабо розвинений.

«95% — експорт і лише 5% — внутрішній ринок, при тому що ми нікому не відмовляємо. Буде споживання внутрішнього ринку — буде просто чудово, це буде великий плюс — на цьому виграють усі: і виробники, і споживачі», — зазначив Олексій Прокопов, директор Бегомльського лісгоспу.

У масштабах країни орієнтація на місцеву сировину дає подвійний ефект: окрім економіки, ідеться про енергетичну безпеку. Саме тому на останній нараді Олександр Лукашенко націлив на спільну роботу енергетиків і промисловців, яким необхідно провести додатковий аналіз інвестиційних проектів, а також скоригувати Концепцію енергетичної безпеки з урахуванням останніх тенденцій.