Елізабет Холмс обманювала весь світ протягом 12 років. А чого досягли ви?

Ще одне свідчення того, що жінки брешуть і прикидаються значно краще, ніж чоловіки.... М.П.

Рік тому Theranos — медична компанія, що обіцяла провести аналіз сотні захворювань за краплею крові, взятою з пальця, була наймилішим стартапом Кремнієвої долини, інвестори вкладали сотні мільйонів доларів у розробку, яка мала перевернути світ діагностики. Усе зруйнувалося за один день...

...У жовтні 2015 року, після виходу викривальної статті Wall Street Journal. Нік Білтон із Vanity Fair провів власне розслідування, щоб пролити світло на те, як голові Theranos Елізабет Холмс удавалося роками приховувати, що її технології не існує.

Коли Холмс з’явилася на сцені 2003 року, вона виявилася ідеальною стартаперкою для Кремнієвої долини. Вона була непересічною жінкою. Її ідея явно відрізнялася від незліченних сервісів із доставки їжі та всього іншого. Її компанія по-справжньому, без перебільшень могла змінити світ.

Нарешті, у неї була своя фішка — своїм виглядом вона намагалася скидатися на підприємця-ідола Стіва Джобса. Вона стала носити чорні водолазки, пишалася тим, що ніколи не була у відпустці, почала практикувати веганство та розповідала, що на ідею стартапу вплинула її дитяча боязнь голок; поза офісом її супроводжували охоронці (до 4 осіб), які в перемовинах називали її «Орел 1».

Холмс справді багато чого навчилася в Джобса, пише Vanity Fair. Як і Apple, Theranos була оточена серпанком секретності, навіть усередині. Засновниця компанії забороняла своїм співробітникам обговорювати їхню роботу; людині, яка приходила до компанії на співбесіду, повідомляли, що вона дізнається, що їй доведеться робити, лише в тому разі, якщо її найматимуть.

Жодне рішення в Theranos не минало столу Холмс. Як і засновник Apple, вона приділяла велику увагу історії компанії — відповідно до неї Theranos не просто мала продавати якийсь товар. Її місією було створити інструмент для медичної діагностики, який зробить світ кращим, — і не лише для мешканців Кремнієвої долини, чи власників смартфонів, чи користувачів інтернету, а взагалі для всіх людей.

Ця історія вивела Холмс на обкладинки та сторінки головних ділових видань світу, підняла оцінку Theranos до $9 млрд і принесла голові компанії статок $4,5 млрд. Певною мірою, зазначає Vanity Fair, загальне обожнювання Холмс було наслідком її видатної манери й уміння подати себе. Але водночас воно відображало власний нарцисизм Долини: інвесторам подобалося вкладати в жінку-інноваторку, яка зібралася перевернути буденне.

Історія самої Холмс була дещо складнішою. Як з’ясував Білтон, коли в студентки-хімікині зі Стенфордського університету вперше виникла ідея робити аналіз лише за кількома краплями крові, вона поділилася нею з кількома професорами. Вони пояснили їй, що для більшості аналізів це неможливо: достовірного результату чекати не можна, і винне в цьому як місце забору крові — палець, — так і мала кількість матеріалу. Холмс це не зупинило. Вона вмовила одного зі своїх університетських викладачів підтримати її, запустила компанію й невдовзі залучила $6 млн фінансування — перші краплі $720-мільйонного дощу, який обрушили на неї інвестори згодом.

Обожнювання Холмс відображало нарцисизм Долини: інвесторам подобалося вкладати в жінку-інноваторку, яка зібралася перевернути буденне

Попри те що гроші в Кремнієвій долині зазвичай роздають на тих чи інших умовах інвесторів, підприємиці вдалося отримати фінансування, не розкриваючи подробиць роботи її технології, а також зі збереженням за нею, Холмс, вирішального голосу та повного контролю над компанією. Це нарівні з тим, наскільки туманно та з запинками бізнесвумен розповідала про власні розробки, збентежило деяких — наприклад, Google Ventures, яка має чимало досвіду роботи з медичними стартапами, — але не багатьох.

Одне з найбільших дивацтв в історії Theranos, як випливає з матеріалу Vanity Fair, у тому, що навіть провідний учений компанії не вірив у те, що її технологія працюватиме. Ян Гіббонс, відомий британський дослідник із понад тридцятирічним досвідом, був одним із перших співробітників стартапу й очолив його наукований напрям 2005 року. Невдовзі, пише Білтон, він зрозумів, що результатів немає: винахід Холмс був скоріше ідеєю, ніж реальністю.

Будучи відданим своїй справі, Гіббонс продовжував перевіряти всі можливі варіанти, намагаючись зробити технологію функціональною. Ця робота тривала кілька років, протягом яких засновниця стартапу залучала інвесторів, наймала менеджерів із продажу, маркетологів і піарників, давала інтерв’ю та домовлялася з потенційними клієнтами так, ніби мала працюючий продукт, готовий до виходу на ринок.

Гіббонс попереджав Холмс, що її технологія не готова, а результати тестів, які проводить Theranos, недостовірні, і його опір, на думку колишньої дружини вченого, ставав проблемою для підприємиці. За словами Чаннінга Робертса, викладача Холмс зі Стенфорда, коли Гіббонс почав уголос висловлювати свою думку, «вони намагалися змусити його поводитися тихіше».

Гіббонс, у якого невдовзі після приходу до Theranos виявили рак, так боявся звільнення й того, що може підвести колег, що 16 травня 2013 року після дзвінка помічника Холмс із проханням з’явитися для бесіди з головою компанії спробував учинити самогубство. Через тиждень після цього, так і не оговтавшись, учений помер. Замість того щоб принести дружині співчуття, представник Theranos по телефону зажадав від неї повернути всі конфіденційні документи чи власність компанії, які могли перебувати вдома в Гіббонса.

Ті, хто мав сміливість публічно висловлюватися про роботодавця, отримували погрози від адвокатів

Однією з головних рис, які Холмс позичила в Стіва Джобса, була тотальна секретність. Коли співробітники починали ставити запитання про життєздатність технологій компанії та точність проведених нею тестів крові, перед ними з’являвся президент Theranos Рамеш Балвані. У листах чи особисто він навіював підлеглим, що «це має припинитися». Він зробив так, щоб учені та інженери стартапу не обговорювали між собою свою роботу.

Після смерті Яна Гіббонса юристи Theranos застерігали його вдову від спілкування з журналістами. Ті, хто мав сміливість публічно висловлюватися про роботодавця, отримували погрози від адвокатів, навіть якщо це була не критика, а опис посадових обов’язків у профілі на LinkedIn. Якщо той, хто приходив до будівлі компанії, відмовлявся підписувати довгу угоду про нерозголошення, його не допускали всередину.

У президента Theranos і членів ради директорів компанії не було ні медичної освіти, ні досвіду в цій сфері (до ради увійшли, наприклад, колишні держсекретарі Генрі Кіссінджер і Джордж Шульц, колишній сенатор Сем Нанн, колишній міністр оборони США Вільям Перрі). Як зізнався один із співрозмовників Білтона, «ця рада директорів більше підходила для того, щоб вирішувати, чи вторгатися Америці до Іраку, ніж для нагляду за компанією, що робить аналіз крові». Це, можливо, викликало подив співробітників, але ставити запитання вони боялися.

Але якщо директори та персонал компанії не були готові піддавати сумніву її роботу, то за них це зробили інші — кореспондент Wall Street Journal Джон Каррейру, володар двох Пулітцерівських премій, а також дві урядові організації, зокрема Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) США. Урядові перевіряльники прийшли до Theranos наприкінці серпня 2015 року.

Перевірка Центрів медичної допомоги та послуг (Centers for Medicare and Medicaid Services, CMS) виявила великі невідповідності в тестуванні крові пацієнтів стартапу. Деякі тести проводилися настільки недбало, що могли спричинити внутрішню кровотечу або закупорку артерій. При цьому, згідно зі звітом CMS, компанія ігнорувала коливання результатів своїх власних досліджень і направляла пацієнтам спірні висновки. За словами джерел, близьких до Theranos, коли інспектори з’явилися в офісі та лабораторіях, Холмс запанікувала.

Через кілька місяців після цих перевірок, 16 жовтня 2015 року, світ побачила стаття Каррейру, що прогриміла на весь світ: наймиліший стартап Кремнієвої долини виявився пустушкою, революційна технологія не працювала, а більшість аналізів проводилася на обладнанні конкурентів.

Згідно з Vanity Fair, після появи статті Холмс і її наближені на дві доби зачинилися в переговорній, за столом, заставленим контейнерами з-під їжі та стаканчиками із зеленим соком (ще одна фішка Холмс: вона пила сік лише зеленого кольору — огірок, петрушка, селера, шпинат тощо — і лише в певний час доби). У кімнаті було неприємно холодно — щоб почуватися комфортно у своїй уніформі з водолазки та жакета, голова компанії підтримувала в приміщеннях температуру на рівні +18°С.

Коли Холмс замовкла, працівники стартапу заходилися кричати: «До біса Каррейру, до біса Каррейру!»

Тієї п’ятниці, 16 жовтня, Холмс і її радники сподівалися, що критика обмежиться однією поганою статтею в WSJ і з цим можна буде впоратися, якось згасивши дискусію. Хтось запропонував попросити представників наукової спільноти публічно виступити на захист Theranos. Проте ореол таємниці зіграв проти компанії: сторонніх представників наукової спільноти жодного разу не допускали до лабораторій стартапу, а тим, хто працював тут, не дозволяли публікувати статті про його технологію.

Того ж дня Холмс у супроводі охоронців поїхала до аеропорту й вилетіла до Бостона на зустріч у Гарвардській медичній школі, після чого дала інтерв’ю ведучому CNBC і своєму доброму знайомому Джиму Крамеру. Вона заявила, що «це трапляється з тими, хто намагається щось змінити: спочатку вони думають, що ти божевільний, потім починають проти тебе боротьбу, а потім ти раптом змінюєш світ». На прохання журналіста дати коротку відповідь, правдиві чи ні звинувачення WSJ, Холмс розродилася звивистим коментарем, що складався зі 198 слів.

Через дві доби після виходу статті WSJ Холмс нарешті вирішила виступити перед співробітниками компанії. Вона попросила персонал зібратися в кафетерії й виголосила довгу люту промову про те, що вони змінюють світ, а журналіст просто вирішив напасти на них. Спіч виявився надихаючим, пише Vanity Fair: коли Холмс замовкла, працівники стартапу заходилися кричати в унісон: «До біса Каррейру, до біса Каррейру!»

Тієї п’ятниці, 16 жовтня, Холмс і її радники сподівалися, що критика обмежиться однією статтею і з цим можна буде впоратися, бізнес повернеться до норми, настануть нові зустрічі з інвесторами та інтерв’ю. У Theranos були як ніколи далекі від реальності. Каррейру згодом написав понад два десятки статей про проблеми компанії, фармацевтична мережа Walgreen призупинила відносини з Холмс, FDA заборонило стартапові використовувати його апарат для аналізів крові, названий на честь Томаса Едісона, на компанію наклали штраф розміром $10 тисяч.

У липні 2016 року влада США видала заборону, згідно з якою Холмс не може володіти чи керувати медичною лабораторією протягом двох років. Щодо Theranos тривають розслідування одразу кількох регуляторів. Журнал Forbes, який минулої осені помістив Холмс на обкладинку свого спеціального видання, у липні 2016-го переглянув свою оцінку її статку: згідно з формулюванням видання, сьогодні статок підприємиці перетворився «на ніщо». Інвестори, які не встигли вкластися в Theranos, поспішили оголосити про це.

Що ж до Елізабет Холмс, пише Білтон, вона не зникла з поля зору: вона відвідує світські обіди й виступає на конференціях. У перервах між поїздками їй доводиться відповідати на запитання агентів ФБР, які намагаються зрозуміти, що саме й коли саме підприємиця знала про технологію власної компанії — найзагадковішого та колись наймилішого стартапу Кремнієвої долини.