Шкода лісовим заповідним екосистемам від санітарних та інших рубок лісу

Автори висвітлюють проблему лише з одного боку, а їхній висновок про те, що "всі без винятку рубки шкодять лісу" , навіть коментувати не хочеться. Я абсолютно згоден із тим, що лісівникам треба поглиблювати свої знання з біології та екології, але не менше вчитися треба й дипломованим захисникам природи. Їхнє знання лісівництва та лісознавства нижче плінтуса. М.П.

Лісова наука лукавить, коли заявляє, що різні рубки лісу, насамперед санітарні, сприяють ” оздоровленню” лісових екосистем. Насправді всі без винятку рубки шкодять лісу. Шкода лісовим екосистемам від рубок полягає в такому=

1. Знищуються паразити й хижаки, які в природних умовах контролюють популяції «шкідників» лісу

У дуплястих, старих, сухих деревах мешкає величезна кількість птахів, кажанів і перетинчастокрилих, що є природними ворогами комах-«шкідників» лісу. На думку російського лісівника В. Наумова, – «У мішаних насадженнях із дуплястими деревами, так само як і в насадженнях із мурашниками, ніколи не виникнуть спалахи масового розмноження шкідників. Природа ніби спеціально створила осику, яка легко вражається гниллю, щоб у її дуплах дати притулок численним захисникам лісу» (Наумов, 1976).

2. Порушуються закономірності природного добору

Вирубкою всіх хворих і сухостійних дерев у заповідному лісі лісники порушують наявні закономірності природного добору та надають йому цілком непотрібного напрямку (Наумов, 1976).

3. Негативна селекція

Санітарні та інші рубки мають селекційне значення як прийом масового негативного добору. Завдяки рубкам лісу викликаються зміни спадкового спектра дерев і чагарників (Краснитський, 1983). За допомогою рубок видається можливим зсувати спектр спадкових основ у бажаний для людини бік (Ромедер, Шенбах, 1962). У результаті рубки догляду та санітарні рубки впливають не лише на формування наявного насадження, а й накладають відбиток на спадковість популяції загалом. Що неприпустимо в заповіднику, заповідних зонах.

У заповідниках і заповідних зонах, як сховищах генетичного фонду дендрофлори, мають зберігатися не лише лісогосподарсько найкращі дерева, а й дерева з протилежними якостями. Збереження генетичного фонду популяцій, окремих їхніх ліній та інших структурних підрозділів внутрішньовидової різноманітності деревних порід є завданням державної ваги (Краснитський, 1979). Що, проте, неможливо здійснити під час проведення в заповідних об'єктах санітарних та інших рубок.

4. Боротьба проти законів природи

Санітарні та інші рубки спрямовані проти природного перебігу природних процесів і явищ у заповідних лісах, обмежують автономію та свободу дикої заповідної природи.

5. Негативний вплив на водний режим ґрунтів, накопичення гумусу, накопичення та розкладання підстилки

Рубки сильно впливають на водний режим ґрунтів, накопичення та розкладання підстилки, накопичення та динаміку зольних елементів, на родючість лісового ґрунту загалом (Свиридова, 1961).

Рубки лісу сприяють нагріванню ґрунту, зменшенню вологості повітря, заболочуванню, зміні строків замерзання й відтавання ґрунту, зміні глибини промерзання ґрунту, збільшується освітленість, змінюється структура рослинного покриву, який практично зникає після рубок і трелювання лісу (Казимиров, 1964, Ісаєв, 1979,Ставровський та ін., 1991, Грамма та ін., 2008).

Американські фахівці виявили, що через 5 років на лісовій ділянці після прорідження кількість гумусу знизилася на 0,56 % (Свиридова, 1961).

6. Значні негативні зміни в лісовій екосистемі

Рубки не лише регулюють породний склад лісу, а й викликають докорінні зміни всього екологічного комплексу біогеоценозу. Ще В.М. Сукачов писав, що «будь-яка система рубок вносить ті чи ті зміни в лісовий біогеоценоз» (Сукачов, 1967). Санітарні та інші рубки нищать природну систему природного лісу, що складається із сильних здорових дерев, дерев хворих, відсталих у рості та вже відмерлих (Наумов, 1976).

Рубки, зокрема санітарні, лісовідновні, реконструкції тощо, викликають катастрофічні сукцесії лісових біоценозів, і тому в заповідниках і заповідних зонах неприпустимі (Краснитський, 1979).

Величезної шкоди лісовій екосистемі завдає обов'язкове спалювання порубкових залишків на лісосіках. Через високу температуру змінюється структура лісових ґрунтів, знижується їхня родючість, гине маса ґрунтових безхребетних (Наумов, 1976).

7. Хвороби та «шкідники» лісу – важливий компонент лісового біорізноманіття

Так звані хвороби та «шкідники» лісу – є важливим компонентом лісових заповідних екосистем і всього лісового біорізноманіття, як і червонокнижні види. Тим паче що багато «шкідників» уже занесено до Червоної книги.

8. Шкода лісу під час транспортування дерев

Зрубані дерева нерідко трелюють хлистами, тобто волочать до місця навантаження весь стовбур, від комля до верхівки цілком. У підстилці та ґрунті залишається глибока борозна, а на сусідніх деревах, що ростуть, – шрами від збитої кори.

На трелювальних волоках знищується підріст дерев і порушується надґрунтовий покрив (Рижков, 1995).

Трелювання веде до загибелі рідкісних молюсків (Байдашников, 1989) і червонокнижних тритонів (Таращук, 1985).

9. Вилучаються мінеральні речовини

Під час освітлень, прочисток, прорідження, прохідних і санітарних рубок із лісу одноразово вилучається від 5 до 20 м3/га стовбурової деревини та гілок, чим порушуються природні процеси метаболізму (Краснитський, 1979). За даними М.П. Ремезова (Раскатов, 1954), на рубках головного користування зі 100 – річного сосняка-брусничника одноразово вилучається безповоротно 186 кг/га фосфору, 203 кг/га калію та 208 кг/га кальцію.

10. Рубки в заповідниках і заповідних зонах дискредитують заповідну справу в очах місцевого населення

Місцеві жителі не можуть зрозуміти, чому їм заборонено зібрати в заповіднику лукошко грибів, у той час як рубка лісових заповідних масивів на сотнях гектарів, шум бензопил, автомобілів, голоси рубачів, проїзд машин, навантажених лісом, – цілком законна картина.

11. Санітарні та інші рубки лісу – серйозний чинник занепокоєння

Звук бензопил, шум дерев, що падають, робота автомашин, що вивозять деревину, присутність людей – усе це є серйозним чинником занепокоєння для фауни заповідника, заповідної зони, тим паче що санітарні рубки ведуться там у різні квартали року та тривалі періоди.

Причому це розуміють і самі лісники. У Проєкті організації території Черемського заповідника, яким передбачено санітарні рубки, як природоохоронний захід пропонується встановити в заповідниках з 1 квітня по 31 липня «сезон тиші», тимчасово припинивши рубку дерев і вивезення лісу. І це запропоновано робити в заповіднику, де, за ідеєю, «сезон тиші» має бути цілий рік!

12. Екологічна користь від «мертвих» і всихаючих дерев

Мертва деревина в лісі більш жива, ніж коли вона була деревом, що росте – вона кипить життям організмів, які в ній мешкають. Правильне функціонування лісової екосистеми полягає в рівновазі між процесами приросту, відмирання дерев і розкладання деревини мертвих дерев (Гутовські та ін., 2003, Пастернак, Яроцький, 2009, Станкевич-Волосянчук, 2010, Чернявський, Іжик, 2014, Іжик, 2013).У мертвій деревині лісів мешкає одна третина лісового біорізноманіття (Мертва, 2004). На одному гектарі лісу може перебувати від 100 до 200 куб.м. мертвої деревини (Гутовські та ін., 2003), (Санітарними правилами в лісах України дозволяється утримувати до 5 куб.м. «мертвої» деревини на гектар (Санітарні, 1995).

«Мертва» деревина є ключовим індикатором природності лісових екосистем, – вважає Всесвітній фонд охорони дикої природи (Мертва, 2004). Вона відіграє ключову роль для підтримання продуктивності лісу та його екологічних функцій, стійкості лісів і фіксування двоокису вуглецю, протидіє ерозії землі, зберігає вологу, удобрює ґрунт.

Старі, дупласті дерева, валежник забезпечує лісову фауну житлом, а представників флори та безхребетних, бактерій – їжею.

Водночас «мертву» деревину в лісах визнано природним середовищем існування, яке нині перебуває під найбільшою загрозою зникнення (Мертва, 2004). Недарма в деяких країнах, наприклад, у Латвії, старі, дупласті дерева та валежник потрапляють під охорону.

Розрахунки, проведені у Франції, показали, що виділення нових природоохоронних територій, де заборонено рубки, може зберігати стільки ж двоокису вуглецю, скільки й насадження нових лісів (Мертва, 2004).

13. Санітарні рубки та боротьба із «захаращеністю» лісів, горілищами, вітровалами не мають наукового обґрунтування

Ще в середині-наприкінці 20 століття багатьма вченими було доведено, що санітарні рубки лісу та боротьба із «захаращеністю» лісів не приносять жодної користі в боротьбі з так званими «шкідниками» лісу.

Як вважає російський лісівник В. Наумов, ліс здатен забезпечувати своє існування власними силами. Що ж до «шкідливих» комах та інших лісових «шкідників», то вони нападають на ослаблені та відсталі в рості дерева, тобто ті дерева, які вибраковано самою природою. Комахи лише прискорюють їхню загибель і створюють кращі умови для росту та розвитку найсильніших дерев. Вони допомагають екосистемі прискорити розпад деревини. Дятли, вибираючи короїдів, також прискорюють цей процес (Наумов, 1976). Санітарні ж рубки провокують «шкідників» нападати на здорові дерева, на які вони в лісах, де немає втручання лісників, не нападають (Наумов, 1976).

Нерідко лісники заявляють про необхідність рубки дерев, що всихають. Проте аналіз наслідків рубок заповідних дібров дав змогу С.В. Нікітіній зробити висновок, що проведені рубки проти сухостою ще більше прискорили всихання дерев (Нікітіна, 1975). Рубки значно омолоджують ліси, що, своєю чергою, викликає бурхливе зростання диких копитних, що призводить, як у Воронезькому заповіднику, до масового затравлювання природного поновлення лісу та порослі деревних порід (Синицин та ін., 1972).

Суховерхість дерева не завжди веде до його швидкої загибелі. Більше того, старіння та відпад дерева – такі самі за ценотичною значущістю явища в житті дерева – як і його поновлення (Рижков, 1995).

На думку Ю.Д. Нухімовської нічого страшного у всиханні лісів немає – це явище систематично повторюється в природі (раз на 10-12, а особливо сильно раз на 25-30 років) (Соколов та ін., 1997).

На прикладі Висимського заповідника В.Г. Турков показав, що масовий періодичний відпад дерев – таке саме закономірне явище, як і природне їхнє поновлення (цит. за Соколов та ін., 1997).

Використання санітарних рубок лісу для боротьби зі «шкідниками» лісів також є сумнівним аргументом лісників. Так, фітопатолог А.Т. Вакін не вважає санітарні рубки засобом, що радикально поліпшує санітарний стан лісів, і вважає, що навіть його часткове зрідження може викликати негативні наслідки (Вакін, 1954). Ю. Ликов повідомляє про те, що будь-яке зрідження лісу призводить до ще більшого зараження деревостанів щетинистим трутовиком (Ликов, 1974). На думку Д.Ф. Руднєва масове розмноження великого дубового вусача зобов'язане насамперед періодичним зрідженням лісу та вирубці ярусу другорядних порід (Руднєв, 1957). П.Ф. Рафес пише про те, що рубки в лісах сприяють посиленню шкідливої діяльності комах (Рафес, 1968). П.А. Положенцев і А.С. Ісаєв довели неможливість масової появи та розвитку вторинних «шкідників» на стовбурах здорових дерев. Навіть у осередках розмноження «шкідники» не нападають на здорові дерева (Положенцев, 1950, Ісаєв, 1967).

Таким чином, «навала» комах-«шкідників» у заповідному лісі є звичайним природним процесом, і, відповідно, боротьба з нею за допомогою санітарних рубок – звичайним людським втручанням у заповідну екосистему.

До висновку про марність боротьби з кореневою губкою за допомогою санітарних рубок дійшли В.І. Саутін з колегами (Саутін та ін., 1971), С.Ф. Негруцький (Негруцький, 1973), І.А. Алексєєв (Алексев, 1972).

Так, В.І. Саутін з колегами (Саутін та ін., 1971) стверджує, що «розміри осередків кореневої губки зростають зі збільшенням інтенсивності рубки». І там, де не проводилися рубки догляду, осередків кореневої губки не було виявлено. Досліди, проведені І.А. Алексєєвим (Алексеев, 1972), дали той самий результат. На ділянках лісу, де рубки не проводилися, коренева губка була відсутня. На думку автора, для боротьби з кореневою губкою краще використовувати насадження мішаних культур.

Додамо, що у великих лісових заповідниках Сибіру ніхто санітарні рубки для боротьби зі «шкідниками» не веде (з огляду на непосильність такого завдання), але від цього санітарний стан цих заповідних лісів не погіршується (Краснитський, 1975).

Є.Г. Мозолевська провела обстеження шести невеликих за площею заповідників середньої смуги європейської частини Росії та дійшла висновку, що «біологічна стійкість насаджень, де довгий час не проводилися господарські заходи, не знижується, а часто підвищується. Стійкість насадження певною мірою є функцією їхнього заповідного режиму» (Мозолевська, 1964).

Як довели американські та російські вчені, ліс, що постраждав від стихії (ураган, пожежі, вітровал тощо), здатен «саморегенеруватися» за 20 років. Коли йдеться про відновлення лісів, пошкоджених ураганами, пожежами, найкращим способом управління є бездіяльність (Американські…, 2012, Сухомлинова, 2009).

Як вважає д.с.-г.н., завідувачка лабораторії захисту лісу Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації В.Л. Мешкова (2010, 2012) «проведення санітарних заходів рідко призводить до поліпшення стану лісів». Її науковими співробітниками було проведено дослідження санітарного стану дубових лісів після проведення вибіркових санітарних рубок. З'ясувалося, що «після вибіркових санітарних рубок, проведених в осередках комах-листоїдів, санітарний стан дубових насаджень поліпшується лише тимчасово» (Мєшкова, 2011).

Дослідження В.Л. Мешкової показали недобросовісність складання лісниками документації для проведення санітарних рубок. Наприклад, нерідко за звітністю площа осередків соснових пильщиків перевищує площу соснових лісів у лісництві (Мєшкова, 2012). Що ж стосується старого сухостою, то він не є горючим матеріалом, оскільки дрібні гілочки, кора там уже обсипалися, впали на землю. Більше того, старі сухі дерева затіняють ґрунт, сприяють збереженню вологи в ґрунті, поблизу старих сухих дерев швидше розвиваються молоді дерева (Мєшкова, 2012).

Санітарні рубки в природних заповідниках України незаконні, оскільки порушують:

Статті 15, 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», що забороняють у природних заповідниках порушення умов існування та гніздування диких тварин, а також природний розвиток природних процесів і явищ.
Статтю 39 Закону України «Про тваринний світ», що вимагає забезпечувати охорону місць існування та умов розмноження тварин під час лісогосподарських заходів.
Статтю 27 Закону України «Про рослинний світ», яка забороняє технології, що викликають порушення стану та умов зростання рослин.
 Санітарні рубки в заповідниках, заповідних урочищах і заповідних зонах НПП, РЛП, БЗ заборонені згідно зі ст. 16 Закону про “Природно-заповідний фонд України”, ст. 65, 67 Лісового кодексу України та ст. 256 Податкового кодексу України (обґрунтування таке – Згідно зі статтею 16 Закону про ПЗФ, у природних заповідниках (а також у заповідних зонах національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників і заповідних урочищах) заборонені ” усі види лісокористування”. Згідно зі ст. 65 Лісового кодексу України, лісокористування може бути двох видів-загальне та спеціальне. Згідно зі ст. 67 цього кодексу, одним із видів спеціального лісокористування є заготівля деревини. Згідно зі ст. 256 Податкового кодексу України, до спеціального лісокористування належить заготівля деревини під час санітарних вибіркових і санітарних суцільних рубок.
Таким чином, санітарні вибіркові та санітарні суцільні рубки належать до видів лісокористування й мають бути заборонені в природних заповідниках і заповідних зонах).

5. Статтю 20 Закону України «Про Червону книгу України», яка говорить про відповідальність винних у погіршенні умов існування (зростання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.

6. Статтю 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка притягує до відповідальності винних у погіршенні умов існування (зростання) тварин і рослин, занесених до Червоної книги України. Стаття 87 цього Кодексу притягує до відповідальності винних у порушенні вимог охорони місць існування тварин.

7. п. 4-А, статті 3 Конвенції про охорону мігруючих видів тварин, який вимагає охорони місця існування тварин, занесених до списків цієї Конвенції (орлан-білохвіст).

8. п. Д статті 8 Конвенції про охорону біологічного різноманіття, який зобов'язує налагодити охорону природних місць існування видів флори та фауни та збереження популяцій видів у природних умовах.

9. п. 4 статті 3 Угоди про охорону кажанів у Європі, який зобов'язує вживати необхідних дій з метою охорони кажанів.

10. У зв'язку з входженням України до Євросоюзу порушуються ст. 2, 4, 5 Директиви Ради Європи «Про охорону диких птахів» від 2.04.1979 р. і ст.6, 12, 13 Директиви Ради Європи «Про охорону місць існування та дикої фауни і флори» від 21.05.1992 р.

11. 29 жовтня 1996 р. Україна приєдналася до Конвенції про охорону дикої фауни і флори та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).

Бернська конвенція – одна з найефективніших міжнародних природоохоронних конвенцій. У ній є список 2 (рідкісні тварини), які підлягають безумовній охороні, згідно зі ст. 6 цієї Конвенції.

Пункти А, Б, В, Г статті 6 Бернської конвенції забороняють усі форми навмисного вбивства цих видів тварин, навмисну шкоду

місцям виведення потомства або відпочинку чи їх знищення, навмисне порушення спокою дикої фауни, особливо в період виведення чи вирощування потомства, навмисне знищення яєць.

Під дію статті 6 Бернської конвенції підпадають і санітарні рубки лісу в заповідниках та інших об'єктах ПЗФ, коли вирубуються дупласті трухляві дерева, прибираються трухляві пні, купи хмизу, що слугують місцями гніздування багатьох рідкісних видів тварин.

До списку 2 Бернської конвенції входять такі 118 видів тварин, що страждають від санітарних та інших рубок у заповідниках та інших об'єктах ПЗФ.

- 1 вид плазунів – болотна черепаха;

- 5 видів комах – жук-самітник, вусач дубовий великий західний, вусач альпійський, плоскотілка гарна, златка блискуча;

– 4 види земноводних – тритон карпатський, гребінчастий, ропуха очеретяна, жаба остроморда;

- 15 видів ссавців – ведмідь бурий, кіт лісовий, нориця татранська, нічниці Бехштейна, Наттерера, ставкова, Брандта,

Вусата та водяна, довгоухи сірий і бурий, широковух європейський, вечірниці руда, гігантська та мала;

- 93 види птахів - сплюшка, сичі волохатий, горобиний, хатній, сова сіра, довгохвоста, бородата, вухата, дрізд-білобровик, глухар, сірий журавель, пугач, одуд, сиворакша, чорний лелека, чапля руда та жовта, лазорівка біла, чубата та велика синиці, чорноголова гаїчка, московка, буроголова гаїчка, волове очко, горихвістка звичайна; пухляк звичайний, повзик, дятли білоспинний, трипалий, сивий, сирійський, зелений, великий строкатий, середній строкатий і малий строкатий, жовна, крутиголовка, скопа, шуліка рудий, змієїд, орел-карлик, підорлики великий і малий, могильник, беркут, орлан-білохвіст, тювік,яструб-тетеревятник, яструб-перепелятник, канюк звичайний, шуліка чорний, осоїд, підсоколик, дербник, балабан, курганник, звичайна пустельга, кобчик, мухоловка-білошийка, мала, строката, сіра, золотомушка червоноголова та жовтоголова, кропив'янка чорноголова, кобилочка лісова та яструбина, вівсянка звичайна, очеретянка сіра, вільшанка, чиж, вівсянка звичайна, пересмішка земна, соловей східний і західний, кропив'янка сіра, іволга, сорокопуд сірий і жулан, чорний гриф, довгохвоста синиця, ремез, чорнозобик, горіхівка, шишкар ялиновий і сосновий, вівчарик-ковалик, ковалик, тріскачка, зеленяк, лісовий щеврик (Фауна, 2012).

Докладніше про шкоду рубок у заповідних об'єктах у новій книзі Вл.Борейка та І.Парнікози “Критика регуляційних заходів на територіях суворого природоохоронного режиму ( категорія 1-А МСОП / IUCN)”, 2017, КЕКЦ, Київ, 208 стор. http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/02/int_regulacia_2017.pdf