Віктор Небоженко: Вузол Гройсмана і майбутні кадрові перестановки

Несподівано в президента Петра Порошенка визрів потужний комплекс кадрових проблем, які зав'язуються в міцний вузол – вирішення однієї проблеми одночасно передбачає вирішення всіх інших.

Тут дві причини. Перша причина – схильність Порошенка працювати лише з лояльними або залежними політиками та чиновниками. Але тих і інших стає дедалі менше, у міру зменшення корупційного прибутку і збільшення ризику – інтересу західних фінансових розвідок до тіньових схем і бізнес-авантюр президента та його оточення. Зрештою, Порошенко зі своїми мільярдами якось відіб'ється від справедливих претензій України, – укладе угоду з американським правосуддям, якщо опиниться в США, або укладе угоду з Кремлем, якщо опиниться в Росії. А що доведеться робити решті?

Друга причина гострої кадрової кризи президента Порошенка – це звичний для нього тіньовий спосіб вирішення проблем, – не через демократичну дискусію, аналіз діяльності, відкриту політичну конкуренцію особистостей і програм, а через тіньові угоди, обміни, інтриги, «домовлялки й кидки».

Ось у такій нелегкій ситуації президенту Порошенку треба вирішити проблеми прем'єр-міністра Гройсмана. Це складне заплутане завдання з багатьма невідомими та дефіцитом часу. Адже, перш ніж вирішити проблему Гройсмана , треба щось зробити з Гонтаревою та Насіровим. Їхні посади мають величезний привабливий корупційний потенціал і низькі професійні вимоги до роботи. Ці два солодкі місця можуть замінити «половину Гройсмана». Депутати вже  готові торгуватися з президентом із цього приводу. Але саме зняття Гройсмана не так важливе для Порошенка, як успішна спроба «видавлювання» з Кабміну міністра МВС Авакова. Тому, коли в ЗМІ активно говорять про прем'єрські амбіції Генпрокурора Луценка, то насправді йдеться лише про торг: Порошенко-Луценко відмовляються від посади Гройсмана , а народні депутати погоджуються поміняти Авакова на Луценка. Без свого міністра МВС ніякі вибори Порошенку не світять. Адмінресурс без лояльних МВС і Нацгвардії та контролю за п'ятьма обласними виборчими комісіями Східної України – це просто політична ілюзія.

А є ще й легендарний Ляшко, якого треба підготувати як спаринг-партнера на президентських виборах. Цей не сидітиме без діла й чекатиме у моря погоди. Він уже зараз вимагатиме посад для себе та інших, і доступу до ЗМІ, особливо до «Інтера», без дозволу Льовочкіна. Таким чином, у повному пакеті президенту Порошенку треба вирішувати долю відразу п'яти людей – Гройсмана, Насірова, Гонтаревої, Авакова і Ляшка. Зміни в статусі будь-кого з них тісно пов'язані з їхніми долями і майбутнім Порошенка. При цьому існує небезпека, що вони можуть спілкуватися і обмінюватися планами й за спиною Порошенка. Тож квітень буде гарячим. І політикам не буде діла до проблем і бід України.

Зараз зіткнулися два підходи до вирішення цього клубка гострих кадрових і корупційних проблем, який може призвести до політичної кризи.

Поки що президент Порошенко пропонує вирішувати цей вузол проблем крок за кроком, у міру віддалення Гройсмана від посади прем'єр-міністра України. Інші політики пропонують вирішувати все комплексно. Сам же Порошенко ще не наважився, що йому вибрати – грати з усіма одразу й виграти все, чи кожного «розводити» поодинці й зменшити ризик поразки. У будь-якому разі Україною тут і не пахне.