Валентин СИМОНЕНКО: "Хлестаковщина" - це методологія і практика виконавчої влади"

Нині багато підприємств Держкомлісгоспу перевіряються фахівцями Рахункової палати. У зв'язку з цим,  цікаво й корисно знати позицію цього відомства, яку краще за інших  виражає його керівник, - академік Валентин Симоненко. Ми розміщуємо його інтерв'ю "Київському телеграфу", незважаючи на те, що про ліс у ньому немає жодного слова.  Поки немає... М.П.

Ось уже 12 років Рахункова палата України (РПУ) постійно говорить неприємну для багатьох правду про стан бюджету та діяльність держорганів щодо використання казенних коштів, незважаючи на осіб (посадових) і політичну кон'юнктуру. Нині, коли реальні дані падіння економіки фактично засекречені, висновки аудиторів РПУ стали єдиним офіційним джерелом достовірної інформації: усі цифри там звірені й підписані, і за кожну, підкреслює голова Рахункової палати Валентин Симоненко, він відповідає як керівник.

У зв'язку з 200-річчям від дня народження Миколи Гоголя стало популярним проводити аналогію між героями його творів і нинішніми відомими персоналіями. Коли ви чуєте "антикризові спічі" перших осіб держави й одночасно бачите перед собою висновки ваших аудиторів, які асоціації у вас виникають?

- Особисто мені згадується одна з образних, що стали крилатими характеристик основного персонажа комедії "Ревізор" - небезвідомого Хлестакова: "він брехав за натхненням". Стосовно наших реалій: "хлестаковщина", за моїми спостереженнями, зведена в ранг методології та практики державної політики. Причому складається враження, що уряд сам вірить у ту неправду, яку говорить.

Скажімо, Держкомстат, не без впливу уряду, призупинив публікацію щомісячних показників валового внутрішнього продукту, що дає змогу, з одного боку, створювати ілюзію ефективної діяльності уряду, а з другого - позбавляти опонентів аргументів для його об'єктивно обґрунтованої критики. Водночас, за експертною оцінкою Рахункової палати, спад реального ВВП за два місяці поточного року перевищив 20 %, промислове виробництво скоротилося на 32,8 %. Нагадаю, що під час затвердження держбюджету було передбачено річне зростання реального ВВП на 0,4 %.

Споживча інфляція за два місяці становила 4,4 % проти 9,5 % за урядовим прогнозом на поточний рік. Профіцит поточного рахунку платіжного балансу в сумі $0,6 млрд досягнуто за рахунок скорочення імпорту (52,8 %), і насамперед природного газу. Дефіцит фінансового рахунку платіжного балансу становив $4,5 млрд. У результаті сальдо платіжного балансу зберігається від'ємним ($3,9 млрд).

А що в нас у "сухому залишку" щодо бюджету?

- Показники загального фонду державного бюджету, відверто кажучи, плачевні. Вони не виконані ні за доходами, ні за видатками. Так, за плану (який установив собі сам Мінфін) 22,7 млрд грн до загального фонду надійшло 21,6 млрд грн.

Далі - більше. За плану 25,6 млрд грн фактичні видатки загального фонду становили 23,6 млрд грн. З 638 бюджетних програм (без урахування міжбюджетних трансфертів, видатків на обслуговування держборгу та резервного фонду) повністю проведено видатки лише за 17 програмами на суму 6 млрд грн. 451 програму недофінансовано, а за 170 воно навіть не починалося.

Напружена ситуація склалася й із залишками бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку. Загалом на 01.03.2009 року залишки за державним бюджетом становили 11,7 млрд грн. Проте залишки власне загального фонду становили лише 30 млн грн, решта - спецфонд. Тобто, по суті, наповнення загального фонду йде "з коліс". Такого не було ніколи, починаючи з 1995 року. І жодних об'єктивних обставин та умов для поліпшення названих показників у фінансовій та економічній сфері, на жаль, не проглядається.

Окремо треба зупинитися на проблемі спеціального фонду (58 млрд грн). Наявний облік у доходах спеціального фонду загальнодержавних податків і зборів нівелює головну мету його створення та потребує оптимізації доходів і накопичень спеціального фонду.

Нещодавно Юлія Тимошенко заявила на засіданні Кабінету міністрів, що зазначений фонд недоотримує 10 млрд грн за рахунок надання адмінпослуг державними підприємствами. Цитую: "Коли ми провели попередній аналіз, а я думаю, що ніхто до такого аналізу в попередні роки навіть не наближався, то з'ясувалося, що державні адміністративні послуги, відповідно до чинного законодавства, а також нормативних актів уряду, у значній кількості випадків надаються не бюджетними установами й безпосередньо міністерствами, а спеціально створеними державними підприємствами, і кошти не надходять до спеціального фонду державного бюджету".

Ознайомившись із цією заявою, ще раз переконався, що у своїй вітчизні пророків немає. Мабуть, відкривати Америку через кватирку цікавіше, ніж читати й аналізувати результати проведених аудитів Рахункової палати. За останній рік ми направили Кабінету міністрів близько 10 листів з конкретними пропозиціями щодо отримання понад 2 млрд грн до держбюджету за такими держструктурами, як МВС України, Мін'юст України, Державний департамент з охорони інтелектуальної власності, Міноборони.

Думаю, що міністр Кабінету міністрів Петро Крупко як колишній заступник міністра юстиції може докладно проінформувати Юлію Володимирівну про діяльність підприємств, створених Мін'юстом. До речі, це Міністерство є "законодавцем мод" у цьому питанні. Усім відомі такі одіозні підприємства, як "Інформаційний центр" і "Укрспецюст", які Рахункова палата дезавуювала й розформування яких домоглася. Щоправда, лише через суд.

Ви неодноразово впродовж ряду років піднімали питання про розміри дефіциту державного бюджету, зокрема й після аудиту законопроєкту на нинішній рік. Чи дослухалися до висновків і пропозицій Рахункової палати?

- В інтересах країни його необхідно звести якщо не до нуля, то хоча б до мінімуму. Колегія Рахункової палати за результатами згаданої вами експертизи пропонувала сформувати й затвердити бездефіцитний державний бюджет і мінімізувати вплив світової фінансової кризи, більше того, це затверджено в законі. Умови для реалізації цих пропозицій були. Проте на практиці вони не реалізовані. Граничний розмір дефіциту державного бюджету на поточний рік передбачено в сумі 31,1 млрд грн, що негативно впливає як на макроекономічну ситуацію в країні, так і на взаємини з міжнародними фінансовими інституціями.

Фінансування дефіциту державного бюджету передбачено більш ніж на 85 % за рахунок нових запозичень, що призведе до збільшення державного боргу вдвічі (майже до 200 млрд грн). В 1,7 раза збільшаться видатки на погашення й обслуговування державного боргу, до 42,5 млрд грн.

Державні запозичення на фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету та погашення державного боргу передбачено в сумі близько 80 млрд грн, або в 5 разів більше, ніж торік. Від випуску облігацій внутрішньої державної позики передбачено отримати понад 65 млрд грн, які через відсутність попиту переважно можуть бути викуплені лише Національним банком, що, по суті, є банальною емісією, тобто неконтрольованим запуском друкарського верстата.

Таким чином, із зовнішніх джерел передбачено отримати 14,6 млрд грн, і тут уся надія на черговий транш Міжнародного валютного фонду. Фактично за реалізацію цих планів платить населення, хоча їхня реальність викликає, м'яко кажучи, подив і глибокий сумнів.

І що робити в такій ситуації?

- Необхідно зосередити всі професійні та інтелектуальні зусилля на масштабному коригуванні державного бюджету 2009 року. Інакше кажучи, трансформувати його з подоби каси з видачі зарплати та допомог на концентрований вираз економічної політики держави.

Критикувати й говорити про бюджет поточного року марно, він абсолютно не відповідає реаліям життя. Потрібно починати з впорядкування макроекономічної системи показників, і негайно. Про це ми говорили ще у вересні й грудні минулого року. Але на владному олімпі нас не почули.

Потрібно, за прикладом інших країн, максимально лібералізувати податкове законодавство, використовуючи його регулювальну функцію, знизити ставки податків і зборів. При цьому умови оподаткування мають також стимулювати енергозбереження та підвищення технологічного рівня виробництва, модернізацію, реконструкцію й технічне переоснащення підприємств.

Уряду час згадати, що за підсумками експертизи проєкту держбюджету Рахункова палата наполягала на обов'язковому внесенні до закону статті про заборону проведення операцій із коштами державного бюджету в негрошовій формі, зокрема шляхом взаємозаліків, бартерних операцій, зарахування зустрічних платіжних вимог тощо.

Проте цього року урядом уже ухвалено постанову від 04.02.2009 № 86, згідно з якою запроваджено кліринг за придбання зерна з державного продовольчого резерву в рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Нині розробляється механізм першочергового відшкодування ПДВ підприємствам, що накопичили борги із зарплати, податків, сплати за енергоносії. З метою відновлення бартерних операцій у Києві створено електронну товарну біржу. Якщо не припинити ці процеси, то ми скотимося в безодню неплатежів і, як у перші роки незалежності, станемо видавати зарплати пательнями, каструлями й чайниками.

Про те, що Україна стоїть на краю економічної прірви, говорити майже банально. Реальний сектор це усвідомлює досить чітко. А влада, судячи з антикризових законодавчих метань, ні...

- Звісно, ні. Проведений Рахунковою палатою аналіз свідчить: комплексної антикризової програми уряду України в країні практично не існує. Усі передбачені ним антикризові заходи мають навіть не тактичний, а хаотичний характер. В уряді ніхто не зможе відповісти на запитання: скільки законопроєктів внесено, ухвалено і яка кількість їх буде ще запропонована? Паралельно, зважаючи на "плідну" практичну діяльність "найкращого" уряду, виникає й інше, зовсім не пусте, запитання: скільки з ухвалених законів буде скасовано? Виникає воно тому, що зворотний процес уже пішов. Досить згадати долю 13-відсоткової надбавки до чинних ставок імпортного мита, гру "в хованки" зі страйкуючими водіями з приводу транспортних зборів, а також проблему ПДВ у відносинах з малим бізнесом. Треба відверто визнати й те, що левова частка так званих антикризових законів - це вимоги МВФ, а не результат продуманих дій уряду.

Можливо, причина бездарної роботи уряду загалом - це "заслуга" поганої роботи кожного міністерства окремо. На жаль, окрім Рахункової палати, ніхто не "смикає" відомства, дозволяючи їм грати з бюджетними грошима, як заманеться...

- Про безвідповідальність міністерств можна судити на прикладі сфери, яка стосується кожного громадянина нашої країни. П'ять років тому парламент ухвалив закон про загальнодержавну програму реформування та розвитку галузі ЖКГ на 2004-2010 роки. Проте ні Мінекономіки, ні Мінфін не вжили необхідних організаційних, фінансових і контрольних заходів щодо її виконання.

Лише торік роботи з капітального ремонту теплотрас, котелень, систем водопостачання та ремонту житлових будинків на суму 550 млн грн залишилися нефінансованими. А що стосується 2009 року, то, попри критичний стан галузі, Міністерство фінансів у держбюджеті коштів на виконання цієї загальнодержавної програми реформування взагалі не передбачило.

Діяльність Мінекономіки була ще "радикальнішою". Воно перестало враховувати цю програму в Переліку чинних державних цільових програм. Такими діями Міністерство економіки своїми відомчими рішеннями фактично скасувало закон України, поставивши себе вище за Президента країни та парламент.

Як ви розумієте, така ситуація неприпустима. Вона веде до економічного та фінансового колапсу. Отже, необхідно говорити людям і собі правду про істинний стан справ у державі й вживати адекватних заходів, а не займатися "хлестаковщиною".

І що цікаво: з одного боку, Мінекономіки й Мінфін не забезпечують ефективного використання коштів державного бюджету, з другого - себе вони не ображають. Притчею во язицех уже стала люстра, гідна імператорських палаців, повішена в Мінфіні. Цей факт, розтиражований у пресі, блякне порівняно з іншими прикладами, що свідчать про невиконання функцій, покладених на міністерства чинним законодавством.

Наприклад, результати аудиту показали, що Мінекономіки не спромоглося намацати стратегічні перспективи розвитку держави - прогнози економічного та соціального розвитку на середньострокову перспективу відсутні. Пофакторний аналіз причин невиконання показників короткострокових прогнозів не здійснюється. Хоча це має бути основою для ухвалення рішень щодо поліпшення соціально-економічного стану країни.

Узяти навіть той факт, що впродовж 2005-2008 років імпорт товарів в Україну перевищив експорт у середньому на 16 %, і за 2008 рік негативне сальдо у зовнішній торгівлі досягло $18,5 млрд. Попри це подолання негативного сальдо у зовнішній торгівлі не було включено до пріоритетів діяльності Мінекономіки на 2008 рік.

Аналогічна ситуація і в Мінфіні. Впродовж минулого року було проведено лише чотири засідання колегії, на яких заслухали всього три питання, безпосередньо пов'язані з діяльністю міністерства. Такі проблеми, як формування та реалізація державної фінансової, податкової, митної політики, на колегії не розглядалися взагалі. А це, згідно з положенням про міністерство, є його основними завданнями.

Згідно з Бюджетним кодексом, на Мінфін покладено загальну організацію та управління виконанням державного бюджету. Водночас Мінфіном не забезпечено виконання бюджету відповідно до показників, затверджених законом "Про Державний бюджет України на 2008 рік". Незадовільним є стан платіжної дисципліни, скорочення податкової заборгованості забезпечувалося переважно за рахунок списання, відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань.

Окрема тема - це як Мінфін сам собі визначає зарплату. Не буду вдаватися в деталі, просто скажу: завищення фонду оплати праці щодо Мінфіну призвело до утворення штучної економії, яка дає можливість установлювати його працівникам найвищі серед центральних органів виконавчої влади розміри премій. Простий приклад. Попри те що в розрахунках до кошторису на 2008 рік щодо центрального апарату Мінфіну премія передбачалася в розмірі 50 % посадового окладу, фактичний її розмір у середньому за 2008 рік становив 105,1 %. Це спричинило додаткові видатки з державного бюджету в сумі 63 млн грн.

Нічого собі Пинзеник і компанія погуляли!

- Слухайте далі. Використання Мінфіном коштів на придбання в жовтні 2008 року житла для своїх працівників у сумі 20 млн грн було здійснено з порушенням законодавства у сфері закупівель. Закупівлю під приводом виникнення гострої потреби було проведено в одного виконавця. Таким чином, не враховано пропозиції, наявні на ринку житла за нижчими цінами, що могло дати економію бюджетних коштів від 2 до 6 млн грн.

Валентине Костянтиновичу, ви розповідаєте про кричущі факти, і в будь-якій нормальній країні після таких аудиторських перевірок ряду чиновників світила б перспектива "небо в клітинку, друзі в смужку". Чи є реакція на матеріали, які Рахункова палата згідно із законом направляє Президентові, прем'єрові та іншим для, підкреслимо, реагування, а не читання на ніч?

- Реакція є, але абсолютно вибіркова. Кожен виколупує свою родзинку із булки аудиту, який проводить Рахункова палата. А для того, щоб була об'єктивна і неспотворена картина, потрібна вільна преса. Ви тільки замисліться: ми - державний орган - створюємо гострий інформаційний продукт, на який об'єктивно є попит у суспільстві. Але, виявляється, не всі ЗМІ ризикують це публікувати. Називати речі своїми іменами, а осіб - на прізвище?! Вони бояться... Ось ви надрукуєте все, що я сказав?

Ми надрукуємо все...

- Обіцяєте?

Обіцяю...

- Ну, значить, ви вільні...