Відставні «гебісти» проти «ЗБИТИХ ЛІТУНІВ» (битва за землю)

 Ми любимо романтизувати бандитів. Про піратів і мафіозі пишуть захопливі книжки й знімають кіно. Герой, що дереться з абордажною шаблею в зубах на борт торговельного корабля, хвилює дівчат до непритомності. Гангстери в смугастих двобортних піджаках, капелюхах-«борсаліно» та з автоматами Томпсона чортзна-як привабливі. Прадідусями-махновцями, що з гиком скакали степами й жили за революційним принципом «грабуй награбоване», правнуки відверто пишаються. …Ех, змілкішали сучасні людці! Усі бубонять про якісь «закони» і «правила», нудні такі! З відчайдушними хлопцями з минулого сьогодні можуть зрівнятися хіба що зухвалі сомалійські пірати й… вітчизняні землевпорядники. В Україні оголосили серйозну війну потужній земельній мафії. Ось тільки чи впораються?!
$1000 за чистий бланк

Головне багатство України — не нафта, золото чи коштовності, а земля. Тому не дивно, що у сфері земельного законодавства всі роки незалежності панувала (та й продовжує панувати) повна плутанина. За таких умов красти простіше. Але якщо більшість людей намагається робити це тихо й акуратно, то кримінальний переділ нашого основного надбання ведеться настільки відкрито й нахабно, що страшно стає. Земельна мафія давно зрослася з правоохоронними та судовими структурами. Таке сьогодні діється по всій Україні, але найдивніша ситуація склалася в Київській області. Весь останній рік обласне управління Держкомзему практично не підпорядковувалося нікому. Тоді як селяни, які мають право на свої земельні паї, роками не могли отримати документи (а багато хто так і не зміг цього зробити досі), цю саму землю вовсю розпродували. Сьогодні сотні гектарів заповідних лісів і мальовничі береги Дніпра вже не наші: вони належать багатим дядькам і тіткам, які незаконно скупили їх часто через треті-четверті руки.

«Те, що діялося в столичній області — це наш біль і сором, — каже перший заступник директора з наукової роботи Київського інституту земельних відносин Леонід Новаковський. — Така ситуація склалася не вчора й не сьогодні, а десять років тому, коли керувати земельними питаннями поставили… колишнього вчителя фізкультури. І почалася кадрова чехарда: кожен новий начальник приводив на ключові посади в районні управління своїх людей».

Цих людей нинішній голова Держкомзему Олег Кулініч назвав «збитими льотчиками». До землевпорядкування вони жодного стосунку не мають, зате добре знають, що земля — невичерпне джерело збагачення. Треба просто вміти нею користуватися. І почалося. Спочатку кадастрові центри перетворили на комерційні структури, що видають технічну документацію лише за дуже пристойні гроші. Потім з'явилися реєстраційні картки, які продавали по $1000 за штуку. Запровадили нові форми бланків держактів на землю — ними теж налагодили жваву торгівлю. За неофіційними даними, найдорожче чисті бланки реєстрації коштували в Одеській області — $3000. У Київській цей папірець (собівартість якого — близько 20 грн) іде по тисячі «убитих єнотів». Дешевина…

Ну а як вам нещодавній скандал? Співробітники СБУ виявили в кабінетах верхівки

Держкомзему… підслуховувальні пристрої! Війна між головною конторою та її київським відділенням розгорнулася не на жарт. Найсмішніше: камери були встановлені навіть у туалетах. А я ще дивувалася: чому в мирній загалом-то установі налагодили таку сувору пропускну систему?

Два гектари — бідному студентові

Можете уявити собі ситуацію, коли бідний провінційний студент раптом вирішує: «А чи не прикупити мені гектар-другий лісу, краще десь біля води? Ось складу сесію — і займуся спорудженням там особнячка». Маячня? А ось і ні! Мирослава Свистович, колишня мерка Ірпеня, а нині правозахисниця, давно займається земельними питаннями. Саме вона розповіла про таку фантастичну історію, що сталася у Вишгородському районі: «Є там село Толокунь, яке розташоване на півострові, що виходить у Київське море. Місце дуже мальовниче, слів нема. Тамтешні селяни давно домагалися отримання документів на свої кровні паї. Проте управління Держкомзему Вишгородського району відповідало, що не може віддати їм землю, мовляв, радіація там підвищена. Насправді земля півострова належить до четвертої категорії забруднених земель і цілком придатна для сільгоспробіт. (Ще вона придатна для того, щоб звести на берегах Київського моря кілька особнячків. — Авт.) І ось нещодавно з'ясувалося, що документи на цю землю вже оформлені й видані… студентам із Житомирської області — по два гектари на брата. Що це, як не корупція?»

«За кожним керівником обласного управління стоять дуже впливові люди — починаючи з СБУ й закінчуючи міліцією та прокуратурою. Причому генеральною, а не обласною! — заявив член колегії Держкомзему, народний депутат Володимир Сивкович. — Напевно, доведеться створювати в Держкомземі внутрішню систему безпеки, яка відстежуватиме, у кого з районних чи обласних керівників яка «криша».

Активно розпродуються й розкішні ліси навколо Ірпеня. Суди навколо незаконних продажів найжирніших ділянок (а їх налічується сотні гектарів) тягнуться вже багато років: судді просто відмовляються від цих справ, розповіла Мирослава Свистович. Звернення до прокуратури нічого не дають, тому що дехто з її співробітників… теж отримав свою ділянку в сосновому лісі. Ірпінь, між іншим, вважається курортним містом, але скоро може позбутися цього статусу, бо лісів навколо нього просто не залишиться. Річ у тім, що можновладці вже зрозуміли, що жити в передмісті престижніше, ніж у центрі столиці. І багато з них облюбували соснові ліси навколо містечка, щоб їм пусто було! Ірпінь — модне місто! Там є наворочений нічний шинок «Заїр», закритий клуб для депутатів «Адмірал» — що ще потрібно народним обранцям і високопосадовцям? Тепер залишилося розібрати ділянки в лісі. І шість соток навряд чи влаштують панів. Їм подавай по шість гектарів на рило — ось це їхній розмірчик!

«Але найжахливіші речі діються в Києво-Святошинському районі, — продовжує Мирослава Свистович. — Там взагалі відділення Держкомзему… захопили. Відділ земельних ресурсів перенесли на приватну територію в районі аеродрому «Чайка», поставили чималу охорону по периметру. За вхід беруть гроші, за оформлення документів — о-оч-ень великі гроші. Люди там просто волають! Коли я бачу, в якій державі ми живемо, мені стає страшно за моїх дітей…».

«Наша зброя — плакати!»

Нормальна людина, дізнавшись про все це, першим ділом вигукне: «Ну робіть же щось!» Поспішаю втішити: дещо вже почали робити. Тиждень тому з ініціативи РНБО зібрали позачергове засідання колегії Держкомзему. Головним завданням цих зборів було відсторонити, нарешті, від посади начальника Головного управління Держкомзему в Київській області Андрія Іванюка. Сам командир ескадрильї «збитих льотчиків» на колегію так і не прийшов. Зате прийшов цілий натовп людей, які протестують проти земельного свавілля в області.

Депутатка Бориспільської райради Наталія Клемець, яка приїхала на колегію разом зі своїми земляками, заявила, що представляє одну з «гарячих точок». Поки її товариші мітингували під вікнами установи, вона давала «прочухана» чиновникам і депутатам: «Ви великі люди з портфелями — і не можете нічого зробити?! А що казати нам! Єдина наша зброя — плакати. Нещодавно ми приїжджали шукати справедливості до київського відділення. Я намагалася зайти в кабінет до начальника, але він викликав охорону, і двоє здоровенних хлопців виштовхали мене геть. Народ, що стояв у коридорі, кинувся до мене — і їм дісталося. Бабусю 70 років відкинули з такою силою, що вона вдарилася головою об стілець. На дідові весь одяг порвали. А ви розводите руками! Сьогодні нас просто б'ють, а завтра почнуть стріляти — і нічого за це не буде. Загалом, якщо ви не викинете — ми його викинемо самі!»

Але не всі протестувальники під Держкомземом вимагали одного й того самого. Були там і ті, хто вже прикупив землю, а тепер боїться, як би її не відібрали назад. «У пікетах є й люди, які отримали по 600—800 актів на земельні ділянки незаконно, і тепер бояться, що їх заберуть, — сказав голова Держкомзему Олег Кулініч. — Днями в Броварському районі затримано 20 чиновників Держкомзему, порушено 12 кримінальних справ. І це лише початок».

Київщина в нас біла в сердечка

Розмотати ланцюжок, за яким видавалися підроблені документи на землю, технічно нескладно, вважає заступник голови РНБО Ігор Яцук: «Бланки, якими торгували з-під поли, — документи суворої звітності. Усі вони пронумеровані. За накладними видно, хто поставив підпис. Простежити «шлях» акта не становить труднощів».

Складність зовсім в іншому. «За кожним керівником обласного управління стоять дуже впливові люди — починаючи з СБУ й закінчуючи міліцією та прокуратурою. Причому генеральною, а не обласною! — заявив член колегії Держкомзему, народний депутат Володимир Сивкович. — Напевно, доведеться створювати в Держкомземі внутрішню систему безпеки, яка відстежуватиме, у кого з районних чи обласних керівників яка «криша». А народний депутат Григорій Омельченко прямо сказав, що в країні давно діє розгалужена земельна мафія: «Стан справ у Київській області — окреме питання. Усю карту України можна розмалювати в кольори політичних партій: кому що належить».

Не зайве, до речі, зауважити, що Київська область на цій карті була б пофарбована переважно в білий колір з маленькими червоними сердечками. Давно вже ведуться розмови про те, що справжній «господар» області сьогодні — депутат від БЮТ Богдан Губський. Що з цього приводу каже його «товариш по партії» Григорій Омельченко? «Я першим порушив питання про порушення Губським земельного законодавства, направив запити й президентові. На їх підставі порушено кримінальну справу. Кілька разів слідчий приносив подання генпрокуророві про взяття головного фігуранта під варту. Але той документів не підписував. Звісно, мої колеги по фракції не завжди вітали такі дії. Але мені байдуже, до якої фракції належить порушник закону». «Там не один Губський замішаний, до махінацій із землями Київщини причетні й співробітники ДУСі», — додав Володимир Сивкович. Ну а від себе скажу, що в пресі вони давно й із задоволенням звинувачують одне одного в незаконних махінаціях. Щоправда, мені, відверто кажучи, байдуже, до якої політичної сили належать люди, що відбирають у нас із вами землю.

Ну а коли факти незаконного захоплення земель будуть нарешті доведені в суді, усі палаци й особняки, збудовані на них, мають піти під бульдозер, вважає Володимир Сивкович: «Ці люди чудово знали, що скуповують землі незаконно. Тож якщо справа дійде до бульдозера — самі винні!»

«Проблеми у сфері земельних відносин в Україні, за багатьма ознаками, реально загрожують національній безпеці країни, — запевняє Григорій Омельченко. — Може, це жорстка оцінка, але така моя особиста думка. Загострення земельних проблем може призвести до кровопролиття, до сутичок і реально вплинути на політичну ситуацію в державі». Щодо питань національної безпеки: цікаво, що і нинішній голова Держкомзему Олег Кулініч, і депутати Володимир Сивкович та Григорій Омельченко — колишні співробітники СБУ. Уже в чому-чому, а в подібних справах ці люди розбираються професійно. Можливо, тому їх сьогодні й «кинули на вирішення земельних питань»: усе вже настільки занедбано, що розібратися в клубку зловживань і відвертих порушень закону під силу тільки співробітникам спецслужб. Нехай і колишнім.

Наприкінці хотілося б сказати щось хороше, обнадійливе. Наприклад, навести розповідь того самого Григорія Омельченка про те, як вони вдвох із першим заступником начальника Головного управління Держкомзему в Київській області Юрієм Вязьмітіновим їздили вручати селянам документи на землю, які ті не могли отримати впродовж кількох років. Але благодушний начерк про те, як щасливі сільські тітки годують депутата домашніми пиріжками й ллють щасливі сльози над довгоочікуваними земельними актами, якось не вписується в загальну картину. Ні, чудово, звісно, що вдалося відстояти хоч чиїсь права. Але величезній кількості людей по всій Україні ще належить довга битва за землю. І дай Боже, щоб у цій битві не пролилася кров.