4.3 Ведення лісового господарства

4.3.1 Ведення лісового господарства Державним комітетом лісового господарства

Станом на 2000 р. у віданні Державного комітету лісового господарства перебувало 7.03 млн. га лісів, з них 6.08 млн. га - це вкриті лісом площі. Лісові підприємства ДКЛГ працюють у всіх областях України, що значно відрізняються за географічними та кліматичними умовами. Це, у свою чергу, визначає різницю у видовому складі та віковій структурі лісів, а також якість і кількість заготовлюваної деревини.

Ростучий запас у лісах ДКЛГ становить 1,28 млрд. м 3 , середній запас насаджень - 212 м 3 га на 1 вкритих лісом земель. Слід мати на увазі, що метод розрахунку поточного приросту відрізняється від методу, що використовується в більшості європейських країн. Український метод ґрунтується на знаходженні різниці ростучих запасів, без врахування природного відпаду та рубок догляду. Це веде до значного недообліку виходу деревини.

Видова структура українських лісів представлена на мал. 4.2. Переважають середньовікові насадження, в той час як частка стиглих і перестиглих лісів складає лише 11% всіх лісів.

Поділ лісів за цільовим призначенням був успадкований від радянських часів і ще не переглядався. Ліси поділяються на дві групи (рис 4.1) і численні категорії зависності, які можна звести до п'яти (мал. 4.3). Показово, що ліси спеціального призначення включають заповідники, національні парки, пам'ятники природи, ліси особливого призначення й т.д. Крім того, у всіх лісах виділяють невеликі заповідні ділянки й особливо захисні ділянки, які не включені в жодну з категорій захисності. Високий рівень захисності впливає на лісогосподарську діяльність. Рубки головного користування заборонені в 38% лісів ДКЛГ. Вони допускаються лише при наявності очевидних ознак загибелі лісонасадження. На мал. 4.4 представлений загальний обсяг лісозаготівель по всіх видах рубки. Варто згадати, що за останні роки загальний обсяг лісозаготівель збільшився (12.4 млн. м 3 деревини в 2003 р.) і досяг рівня 90-х років. На більшій частині території лісгоспи самостійно здійснюють лісозаготівлю. Лісозаготівлею в трьох карпатських областях (Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій) займаються приватні фірми, що купують ліс на корені .

Площа лісовідновлення складає 42-44 тис. га в рік.

Рис 4.1 Розподіл лісів по групах.

Рис. 4.2 Видовий склад лісів ДКЛГ


Рис. 4.3 Розподіл лісів ДКЛГ за цільовим призначенням .	Рис 4.4 Обсяг лісозаготівель за видами рубок в 2003 р.

В даний час у лісовій галузі України працює 96,6 тисяч чоловік, що представляють 718 підприємств. В 2003 році ними було вироблено продукції, робіт і послуг лісового господарства на суму 1108,9 млн. грн, причому левова частка цієї суми (98,7%) вироблена підприємствами Держкомітету лісового господарства. В 2003 році в країні було заготовлено 16 млн. кбм. деревини (79,1% заготовлено силами підприємств ДКЛГ). На частку рубок головного користування доводиться 6,6 млн. кбм (86,5% заготовлено силами підприємств ДКЛГ).

Слід зазначити, що в останні роки спостерігається збільшення обсягів й якості робіт із штучного залісення площ, що залишилися після проведення суцільних рубок і зменшення обсягів робіт зі сприяння природному відновленню. З одного боку - це наслідок поліпшення фінансового становища підприємств, а з іншого - свідчення відсутності досвіду природного відновлення лісів в українських лісівників. Очевидно, що умови Карпатського й Поліського регіонів сприятливі для росту лісів і дозволяють відновлювати природним шляхом значно більші площі, ніж в даний час. Украй низькими залишаються обсяги робіт зі створення лісів захисного призначення й лісосмуг. Прийнявши амбітну програму створення нових лісів на порушених і малопродуктивних землях, уряд України не забезпечив її виконання фінансово й організаційно.

Обсяги лісокористування в лісах Держкомлісгоспу повільно зростають (мал. 4.6.-4.7), насамперед за рахунок рубок, що пов'язані з погіршенням стану деревостанів. Суцільні й вибіркові санітарні та лісовідновні рубки проводяться в основному в лісах віком близько 80-100 років, виключених з експлуатації. У ході цих рубок, в 2003 році було заготовлено близько 4.5 млн. кбм, переважно дров'яної якості, що можна порівняти з обсягами заготівлі в ході головного користування. Обсяги рубок догляду, що значно впали в 90-і року, продовжують залишатися вкрай низькими, що негативно позначається на рості лісів. Основна причина падіння обсягів рубок догляду - їх збитковість, що є наслідком відсутності попиту на маломірну деревину на внутрішньому ринку й високих транспортних витратах, що не дозволяють її експортувати.

Болючою й дотепер не вирішеною проблемою лісового господарства України залишаються нелегальні рубки. В останні три роки, за даними офіційної статистики щорічно виявляється 30-40 тис. кбм нелегально заготовленої деревини. За експертними оцінками, ці цифри набагато занижені. У половині випадків, винні в крадіжці лісу не виявляються. Навіть у випадку затримки порушника, домогтися його засудження й відшкодування збитків вкрай складно. Суди приймають до розгляду й задовольняють не більше 5-10% позовів, пред'явлених лісовою охороною нелегальним лісозаготівникам.

Рис. 4.5 Лісовідновлення й заліснення в лісах ДКЛГ (дані після 2003 р. представлені відповідно до Державної програми «Ліси України»).

Рис 4.6 Загальний обсяг лісозаготівель на підприємствах ДКЛГ за категоріями, обсяги і відсотки.

Рис 4.7 Суцільні рубки на підприємствах ДКЛГ, що не потребують попенної плати

Економіка лісового господарства ДКЛГ

Деякі ключові економічні показники представлені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Основні показники економічної ефективності лісових підприємств системи Держкомлісгоспу України
Показник	Роки
Показник	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Витрати на ведення лісового господарства, млн грн	303,3	354,2	504,3	564,4	671,3	823,4
у т.ч. Бюджет, млн. грн	64	68	68,8	73,6	93,4	105,4
%	21,1	19,2	13,6	13,0	13,9	12,8
Доходи від реалізації, млн грн	344,7	490,2	684,9	773	949,2	1094,6
Відрахування в бюджет і спеціальні фонди, млн. грн	157,5	174,4	197,9	238,4	278,5	346,9
у т.ч. Лісовий дохід, млн. грн	32,8	33	33,6	35,2	44,2	49,5

Очевидним фактом є те, що економічні показники більшості державних лісових підприємств, і системи Держкомлісгоспу в цілому, мають позитивну динаміку. Збільшуються абсолютні й відносні показники реалізації, практично ліквідовано бартер, неухильно зменшується залежність галузі від бюджетного датування. Однак, фактом також є й те, що:

Середня зарплата працівників лісового господарства залишається однієї з найнижчих у країні. Вона на порядок нижче, ніж у пострадянських країнах Балтії, сусідніх Словаччині, Польщі, Угорщині, Чехії;
Матеріально-технічна база галузі морально й фізично застаріла. Рівень інвестицій у лісове господарство залишається вкрай низьким, що визначає його технічне й технологічне відставання;
Рівень капіталовкладень у лісове господарство залишається досить низьким. Про це свідчить стан лісової інфраструктури, низька результативність лісовідновлення й лісорозведення, нагромадження в лісовому фонді деревостанів, що втрачають якість, вимагають догляду або реконструкції.

У той же час сума, що виділяється в бюджеті на ведення лісового господарства, майже вдвічі більше плати за лісові ресурси, яка надходить до центрального бюджету. Це є предметом постійної критики на адресу Держкомлісгоспу. Основний аргумент захисту, зводиться до посилань на те, що значна частина України перебуває в посушливій зоні, де лісів дуже мало й їх експлуатація заборонена законом. Лісове господарство в цих умовах навіть теоретично не може бути самоокупним.

Дійсно в структурі фінансування ведення лісового господарства в Степу та Криму бюджет займає більше 50%, тоді як на Поліссі - менше 7%, а в Лісостепу й Карпатах - близько 12%. Однак, оцінюючи цей факт, варто враховувати, що внесок степових областей у загальний обсяг робіт Держкомлісгоспу дуже малий. Чисельність працюючих у Дніпропетровській, Миколаївській, Донецькій, Запорізькій областях нижче, ніж в одному Тетерівському лісгоспі. На 8 степових областей і Крим припадає лише 5% загальних й 22% бюджетних витрат підприємств Держкомлісгоспу на ведення лісового й мисливського господарства. Таким чином, левова частка бюджету (78%) витрачається на ведення лісового господарства в лісових і лісостепових областях. При цьому засобів на ведення лісового господарства на півдні України, катастрофічно не вистачає, а можливостей заробити їх самостійно немає.

4.3.2 Інші лісокористувачі

У віданні інших (крім ДКЛГ) міністерств і відомств перебуває 34% українських лісів або 3,6 млн. га. У загальному списку значиться щонайменше 50 різних відомств. Найбільш великими лісокористувачами є Міністерство аграрної політики (26,4% загальної площі лісів України), Міністерство оборони (2,2%), Міністерство надзвичайних ситуацій (1,6%), Мінтранс (1%), Міністерство охорони природи (0,8%).

Таблиця 4.2 Основні лісокористувачі в Україні в розрізі площі

Лісокористувачі	Площа млн. га	Площа %
Держкомітет лісового господарства	7,115	66,0
Міністерство аграрної політики	2,848	26,4
Міністерство оборони	0,236	2,2
Міністерство надзвичайних ситуацій	0,178	1,6
Міністерство транспорту	0,109	1,0
Міністерство охорони природи	0,085	0,8
Інші	0,229	2,0
УСЬОГО	10,8	100

На частку ДКЛГ припадають більші обсяги лісозаготівель порівняно з іншими користувачами в розрізі лісових площ. Порівняння обсягів лісозаготівель різних користувачів з часткою стиглих лісів дозволяє зробити висновок, що головна причина більш високих обсягів лісокористування ДКЛГ обумовлена сприятливим віковим розподілом (таблиця 4.3). Це особливо помітно для лісів Міністерства аграрної політики.

Таблиця 4.3 Загальний обсяг лісозаготівель (головне й проміжне користування) і запас стиглих насаджень по різних лісокористувачах *

Лісокористувач	Лісозаготівлі		Стиглі ліси
Лісокористувач	1000 m 3	%	1000 m 3	По всій Україні, %
Державний комітет лісового господарства	10256	83,8	205000	81,7
Мінагрополітики	1379	11,3	27100	10,8
Міноборони	288	2,4	6200	2,5
Мінпромполітики	5	0,0	300	0,1
Міносвіти	23	0,2	647	0,3
Інші	289	2,4	11753	4,7
РАЗОМ	12240	100	251000	100
*) дані 2001 р.

Для Міністерства оборони й Міністерства надзвичайних ситуацій характерна наявність значної частки не вкритих лісом і нелісових земель.

Породна структура насаджень загалом відповідає породній структурі всіх українських лісів. Однак, на відміну від лісів ДКЛГ у лісах інших користувачів менше соснових насаджень та насаджень цінних твердолистяних порід, однак більше насаджень менш продуктивних порід - берези, вільхи й граба.

Ліси в Україні поділяються на дві групи та декілька категорій (див. розділ 5):

В лісах першої групи управління здійснюється на основі багатоцільової стратегії, де виробництво деревини має рівне або менше значення, чим інші функції лісу.
Лісу другої групи є експлуатаційними з основною функцією виробництва деревини.
Суцільні рубки в першій групі лісів переважно заборонені; у той час, як у другій, в основному, дозволені.

На частку інших користувачів припадає більше лісів першої групи в порівнянні із ДКЛГ (69.5% проти 48,5%). 53 % лісів інших користувачів виключені з розрахунку лісокористування. Найбільша частка експлуатаційних лісів (де дозволені рубки головного користування) перебуває у віданні Міністерства аграрної політики.

Щорічно в лісах інших користувачів заготовлюється близько 1,9 млн. м3 деревини. Однак у порівнянні з підприємствами ДКЛГ значно більший відсоток деревини вибирається санітарними (41% проти 33%) та лісовідновними рубками (7% проти 3%).

Відомча роз'єднаність, та аж ніяк не лісова спрямованість діяльності відповідних міністерств і відомств, ускладнюють, а іноді унеможливлюють невиснажливе ведення лісового господарства й оцінку стану лісових ресурсів. Для центрального апарату відомств характерна неукомплектованість відповідними фахівцями лісового профілю, що приводить до неможливості своєчасного відстеження тенденцій лісового сектору.

Міністерство аграрної політики

Ведення лісового господарства в лісах Мінагрополітики до 1999 року здійснювалося міжколгоспними лісогосподарськими підприємствами, створюваними колгоспами. Ведення лісового господарства було спрямовано, насамперед, на задоволення потреб колгоспів у лісопродукції. Після виходу Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», в 1999 році протягом чотирьох місяців із грудня 1999 по березень 2000 року було реформовано 10521 з 10551 колективних сільськогосподарських підприємств.

Ситуація з колишніми колгоспними лісами довгий час залишалася невизначеною. Оскільки землі лісового фонду весь час перебували в державній власності, існувало тільки три шляхи вирішення долі лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств: а) передача в користування державним лісогосподарським підприємствам; б) приватизація цих лісів, тобто передача земель лісового фонду в приватну власність із наступним розпаюванням; в) «громадська» реституція, що означає передачу цих лісів у власність або користування підприємствам-правонаступникам реформованих агроформувань.

За станом на 2002 рік у відання ДКЛГ було передано в цілому 310,1 тис. га або 10,9% всіх лісів Мінагрополітики. Таке положення справ характерно тільки для 10 областей України. У ведення ДКЛГ було передано 17,1% лісів АР Крим, 22,3% лісів Волинської, 21,6% Дніпропетровської, 22,2% Івано-Франківської, 28,9% Кіровоградської, 67,4% Луганської, 22,7% Полтавської, 63,6% Черкаської, 23,2% Чернівецької й 31,8% Чернігівської областей. У такий спосіб за станом на 2002 рік у веденні Мінагрополітики залишилося 2,1 млн. га насаджень. При чому з них 412 тис. га становлять лісосмуги, які за новим Земельним кодексом виключені зі складу земель лісового фонду й вважаються землями сільськогосподарського призначення.

Приватизація лісів стала можливою після виходу нового Земельного кодексу тільки в 2002 році, однак через відсутність відповідної нормативної бази, дотепер перебуває зародковому стані. Таким чином, ліси Мінагрополітики продовжують перебувати в процесі «громадської» реституції, що може бути законодавчо оформлена після виходу Закону України «Про розмежування земель державної й комунальної власності». Де-юре, всі підприємства недержавної чи комунальної форми власності повинні оформляти право оренди земель державного лісового фонду, тобто додержуватися процесу «одержавлення», однак де-факто прикладів оренди лісів в Україні немає, що відповідає процесу «громадської» реституції.

Існують різні типи підприємств, що управляють сільськогосподарськими лісами:

54 з них є спеціалізованими державними підприємствами (Харківська, Полтавська, Закарпатська, Волинська й Чернівецька області) за прототипом підприємств ДКЛГ із обласним апаратом управління, що на відміну від обласних об'єднань ДКЛГ у своїй назві мають слово «агро» (наприклад Волиньагроліс).
119 є спеціалізованими комунальними підприємствами (Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Львівська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області) з обласним апаратом управління
24 спеціалізовані комунальні підприємства (Тернопільська й Хмельницька області), управління якими здійснюється відділами лісового господарства при Головному управлінні сільського господарства й продовольства облдержадміністрації
15 є кооперативними, а координація їхньої роботи, так само як у попередньому випадку, здійснюється відділом лісового господарства при Головному управлінні сільського господарства й продовольства облдержадміністрації.

Є надія, що прийняття нового законодавства дозволить розробити більш однорідну модель.

В 2002 р. бюджетні асигнування на ведення господарства в аграрних лісах склали 6.9 млн грн., що становить 15.5 % всіх витрат на ведення лісового господарства.

4.3.3 Міністерство надзвичайних ситуацій - Чорнобильліс

Лісові масиви, що перебувають у віданні Міністерства надзвичайних ситуацій знаходяться в Зоні відчуження ЧАЕС . Основним землекористувачем, що визначає лісівничу політику в зоні відчуження, є ДСВКЛП "Чорнобильліс", у віданні якого знаходиться 87% території. Типологічні особливості території обумовили переваги в породній структурі лісів соснових деревостанів - близько 59% вкритих лісом земель й 74% загального запасу деревини. Площа сосняків за останнє десятиріччя суттєво зменшилась у результаті дії пожеж, радіаційного впливу, підтоплення, враження шкідниками та хворобами. Другою головною лісоутворюючою породою в зоні є береза, яка росте на 23% вкритих лісом земель. Найближчим часом площі березових насаджень будуть зростати, оскільки вона, як порода-піонер, буде поширюватись на відкриті простори. Високопродуктивні дубові насадження займають тільки 4% території.

З часу аварії на ЧАЕС не проводився лісівничий догляд за насадженнями, внаслідок чого накопичувалась і буде накопичуватись далі велика кількість ослаблених та сухостійних дерев, що сприяє масовому розвитку в перегущених насадженнях шкідників та хвороб лісу. Крім того, соснові монокультури, більшість з яких було створено на перелогових землях, при відсутності спеціальних заходів значно ослаблені розвитком кореневої губки та масовим ушкодженням шовкопрядом-монашкою та сосновим шовкопрядом. Все це значно погіршує стійкість насаджень до пожеж. З припиненням сільськогосподарської діяльності на великих площах колишніх полів, сіножатей і пасовищ розпочалися процеси природного лісовідновлення ділянок. Їх інтенсивність залежить від гідроедафічних умов і розмірів ділянок. Поновлення сосни здебільшого слабке. Ділянки в вологих і сирих лісорослинних умовах заростають переважно березою, чагарниковими видами верб, осикою і вільхою.

Районування Чорнобильскої території за інтенсивністю проведення еколого-лісівничих заходів передбачає виділення таких зон:

зона помірного проведення еколого-лісівничих заходів – щільність забруднення Сs-137 до 40 Кu/км2, Sr-90 – до 3 Кu/км2, Рu-239 – до 0.1 Кu/км2. Основна мета проведення лісівничих заходів – приведення лісів до нормального санітарного стану, підтримка їх життєздатності і поступове повернення до традиційного режиму ведення лісового господарства;
зона обмеженого проведення еколого-лісівничих заходів – щільність забруднення Сs-137 – 40-100 Кu/км2, Sr-90 – 3-10 Кu/км2, Рu-239 – 0.1-3.0 Кu/км2. Основна мета проведення лісівничих заходів – покращення санітарного і пожежного стану лісів, підтримка життєздатності насаджень і їх захисних функцій шляхом реалізації системи спеціалізованого догляду за деревостанами. У віддаленій перспективі ця територія буде повернена до нормального режиму ведення господарства;
зона охоронного (заповідного) режиму з щільністю радіоактивного забруднення Сs-137 понад 100 Кu/км2, Sr-90 – понад 10 Кu/км2, Рu-239 – понад 0.3 Кu/км2. Основна мета проведення лісівничих заходів – підтримання життєздатності насаджень з метою максимального виконання ними осередкоутворюючих і захисних функцій. Переходу до режиму повного заповідання території повинен передувати період відновлення системи протипожежних бар'єрів, розривів, мінсмуг і т.ін., підвищення лісистості території до рівня природної.

4.3 Ведення лісового господарства