Ягідна жнивна пора

Хороший приклад для наших північних областей. М.П.

Незвичайна жнивна кампанія в розпалі на Кличівщині: мешканці селища Гончанський з ранку до вечора збирають журавлину, поспішають упоратися до заморозків. Ягідні плантації, які місцеві мешканці на свій страх і ризик узялися розробляти на початку складних 1990-х років, дають надбавку до зарплати в нинішній період світової економічної кризи.

Дружні бобри
Основоположниками ягідного виробництва в Гончанському стала місцева інтелігенція. Викладач музики Олексій Нестеренко тепер каже, що тоді спрацювала інтуїція:
— Зібрався колектив однодумців-експериментаторів. Коли ми попросили в оренду ділянки на виготовлених торфовищах, ніхто в успіх нашої справи особливо не вірив. Але ми з'їздили по досвід у берестейські Ганцевичі, склалися, купили садивний матеріал американської журавлини, вирівняли ділянки, прокопали канавки для води й почали працювати.
Не варто думати, що вирощування журавлини — легка праця. Першопрохідцям довелося спочатку вкласти пристойні гроші, а потім висаджувати ягоди маленькими живцями, полоти їх, боротися з морозами й спекою, хворобами. Був навіть момент, коли їм усе захотілося кинути. Але тут на допомогу прийшла сама природа: бобри влаштували греблю, яка забезпечила плантації необхідною вологою. Проте нормальних урожаїв довелося чекати кілька років.
Тепер велика, соковита журавлина достигає на справжньому болоті. Вона — екологічно чистий продукт. Плантатори не використовують ні хімії, ні добрив.
— Урожай цього року хороший, — каже Олексій Нестеренко. — З 30 соток свого підсобного господарства я вже зібрав близько 800 кілограмів ягід. Виходить, посадили журавлину в першу кризу й завдяки всім вкладенням вона нас радує в другу.
У Гончанському журавлинними галявинами зайнято кілька гектарів колишнього торфовища. Плантації орендують 12 сімей, але працює тут мало не все селище: брати, сестри, свати, куми та інші родичі. Загалом будь-якому охочому видадуть садивний матеріал і відведуть ділянку — тільки працюй.
— Насправді вирощувати ягоду — це пекельна праця, — розповідає співрозмовник. — Уже місяць у болоті сидимо, ручками гребемо. А як зберемо журавлину, треба ділянки від лози й верески очистити. Спрямувати коси в одному напрямку, щоб потім було зручніше врожай збирати. Підтримувати рівень води…
Можна це називати новаторством, можна — поверненням до природи, до коріння. Адже гончанські селяни живуть серед лісів і боліт, на території своєрідної ягідної республіки. І було б дивно не скористатися благами, які створила сама природа.

Журавлина по праву вважається однією з найпоживніших серед ягід, що ростуть у нас. Запевняють, що вона знижує рівень цукру в крові. У її плодах міститься велика кількість глюкози та фруктози. Трапляються органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини, численні макро- та мікроелементи. Ягоди й екстракт журавлини здавна вживають як жарознижувальний засіб, використовують при гастритах і авітамінозах, для вгамування спраги.
— Журавлина з медом, компот, морс, рубана в цукрі… — перелічує корисні смаколики Олексій Нестеренко. — Порубав її дрібненько, через м'ясорубку пропустив, цукорцю додав 50 на 50, вона червоненька, з усіма вітамінами. Клади по ложечці в усе, що хочеш. А квас із неї який!
Доведено, що журавлинні морси, соки, варення та інші продукти є чудовим засобом для підвищення імунітету, а тому особливо корисні в зимово-весняний період. Загалом, цю ягоду можна сміливо назвати королевою профілактики. І вона чудово зберігає всі свої властивості при заморожуванні, тому її їдять у будь-яку пору року.
Чого селянам бракує — замовлень від переробки. А логічною є поява неподалік невеликого цеху, який би робив з ягід джем у баночках, у скляночках, журавлину в цукрі, в пудрі. Але поки що їм доводиться шукати покупців.
До речі, цього року підприємства облспоживспілки заготували трохи більше 100 тонн журавлини, що майже вдвічі менше торішнього.