Солодка ягода, та нелегко вона дається

 Прочитайте й спробуйте знайти відмінності в тому, як організовано побічне користування в Україні та Білорусі. М.П

Попри відомі труднощі, селяни всіляко намагалися якомога більше зібрати й продати споживчій кооперації дарів наших лісів і боліт

Дуже важка робота

Закінчилася ягідна пора, а отже, завершився й сезон заготівель. Проте розмова на цю тему важлива, навіть необхідна, щоб проаналізувати ситуацію, подивитися, що в нас тут добре, що погано, які слід вжити заходів.

Чорниця, журавлина, брусниця… Ми їх називаємо дикорослою продукцією. Особисто мені, який народився й виріс у лісовому селі, така суха назва якось бридка. Річ у тім, що моє повоєнне дитинство тісно й хвилююче пов'язане з цими чудовими дарами нашої природи. З липня і до пізньої осені в найближчих і далеких лісах і болотах у вихідні дні старанно трудилися сільські жінки й дівчата. Причому ця справа була не легшою, ніж у колгоспі, а іноді й важчою. Спробуй попрацюй цілий день на болоті, коли ноги грузнуть у багнюці та моху, голова паморочиться від духоти, та життя не дають настирливі комарі. А скільки турбот і нервування, поки зібрану ягоду доставиш у село, розташоване від болота кілометрів за 15—20. Коротше, перефразувавши популярну пісню, хочеться сказати так: солодка ягода, та нелегко дається.

І хоча ці спогади з мого далекого дитинства, однак збирання ягід, як і раніше, дуже важка робота. Тому що технічний прогрес, слава Богу, не вплинув на цей процес.

Скільки беремо?

Чи багато в нашій республіці цих ягід? Інститут лісу НАН Білорусі (м. Гомель) у 2003—2004 роках проводив дослідження харчових лісових ресурсів. Що ж з'ясувалося? У Вітебській області зосереджено близько 30 відсотків запасів плодів основних видів ягідних рослин. У Мінській — 27, Гомельській — 17, Брестській — 12, Гродненській — 8 і Могильовській — 6 відсотків. Якщо рік сприятливий, то біологічні ресурси значно збільшуються. Отже, і заготовляти цих дарів природи можна більше. Як би там не було, але в останні роки Білорусь — лідер серед країн Східної Європи з експорту дикорослих ягід і грибів.

— Скільки ж загалом по республіці ягід заготовляємо? — з таким запитанням я звернувся до начальника профільного відділу Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Тетяни Малявко.

— Ми ведемо облік разом по всіх дикорослих ягодах, — каже вона. — Візьмемо останні три роки. У 2006-му всього заготовлено 13 373 тонни ягід, у 2007-му — 14 825, у 2008-му — 15 443 тонни. Загалом приблизно 50—60 відсотків від допустимих обсягів заготівлі. Саме таке співвідношення рекомендує наука, тож якщо аналізувати ситуацію з погляду збереження та відтворення ресурсів цих ягід, то вона нормальна.

У Білкоопспілці констатують, що через світову фінансову кризу попит на деякі дикорослі ягоди знизився. Тому довелося й зменшувати закупівельні ціни при здаванні ягід населенням. Звісно, кооператори тут не винні, вони й раді платити здавачам більше, та не можуть. Закуповують навіть собі на збиток. Але все-таки селяни здають дикорослі ягоди — це додатковий заробіток.

Перший заступник голови Вітебської облспоживспілки Віктор Шуляк повідомляє, що заготівля тієї самої журавлини нині йшла, але гірше, ніж торік. І проблем з її реалізацією особливих немає, головне — добре організувати цю справу.

Досвід Міорського райспоживтовариства

Отже, нинішній рік через різні причини досить складний із заготівель дикорослих ягід. І все-таки багато райспоживтовариств, попри труднощі, постаралися максимально реалізувати свої можливості, щоб узяти дарів природи побільше. Подивімося, наприклад, як це робиться в Міорському райспоживтоваристві.

— На території нашого району, — розповідає голова правління Світлана Ясович, — понад 48 тисяч гектарів лісу, два болота: «Ельня» — 25 300 гектарів і «Мох» — 4 840 га. Тож умови для дикорослих ягід хороші. Звісно, обсяги їхніх заготівель залежать від того, як ми, кооператори, працюємо із сільським населенням. Кожному торговому підприємству, а їх у нашому райспоживтоваристві 72, на початку року доводиться завдання з подвірного обходу. Працівники магазинів з'ясовують у населення можливості зі здавання споживчій кооперації худоби, картоплі та, звісно ж, дикорослої продукції. Одночасно, в порядку наших зустрічних умов, пропонуються населенню насіння овочів, сортової картоплі, комбікорми, уточнюється потреба в тарі, роз'яснюються умови приймання, оплати, надання транспорту. Результати проведених бесід заносяться до журналу.

Ми намагаємося чітко виконувати свої зобов'язання, особливо з матеріального стимулювання здавачів. Люди в цьому давно переконалися, вірять нам і активно співпрацюють зі споживчою кооперацією. Будь-який житель — і сільський, і міста Міори — може отримати всю необхідну інформацію в найближчому магазині, де вона розміщена на стенді «Куточок здавача».

— Чи багато дикорослих ягід нині закуплено в населення?

— Загалом по райспоживтовариству чорниці заготовлено 30 500 кг, журавлини — 17 700 кг, — інформує заступник голови Ірина Федукович. — На жаль, журавлини заготовили менше, ніж у 2008 році. Хоча врожай був дуже хороший. Чому недобір? Узяти журавлину з боліт не вдавалося через погані погодні умови. Усю осінь йшли інтенсивні дощі. Глибина залягання ґрунтових вод на болотах — 3 сантиметри, і ґрунт витримує людину лише на самих околицях. У глибину ж болота, де найбагатша ягода, зайти не можна, тому й узяли журавлини лише відсотків десять від врожаю.

Дякуємо цим людям

І все-таки найкращі здавачі продають споживчій кооперації чимало чорниці та журавлини. Мешканки м. Міори Рената Левша та Надія Левша здали по 900 кілограмів ягід кожна. В Анжели Демидович прийнято 900 кілограмів, Зоя Гавриляк із села Старий Погост разом з дітьми здала 600 кілограмів, мешканець села Босянка Леонід Дімітрович продав пів тонни. Ми, підкреслює І. Федукович, дуже дорожимо цими людьми, тому що вони ніколи нас не підводять. Найбільше заготовили нині чорниці та журавлини продмаг № 2 м. Міори, де завідувачка Тетяна Крюк, продмаг № 4 (зав. Леоніда Демешко), а також магазин у селі Старий Погост.

Розмовляю із завідувачкою магазину Старого Погоста Ольгою Апалько.

— Наше село, по суті, розташоване серед болота. Це знаменита «Ельня». Нині добре вродила чорниця, заготовили її 1288 кілограмів. Журавлини закупили 1258 кілограмів. Та ще пів тонни брусниці, збереглося, слава Богу, одне заповітне місце, де вона дуже добре росте.

— Як люди добираються до ягідних угідь?

— Хто як може: на конях, на велосипедах, дехто має особисті машини, їм простіше. А угіддя ж не близько. Хороша журавлина кілометрів за 15, до чорниці 4—5 кілометрів. Нашим літнім селянам, які ягоди збирають із самого дитинства, такі відстані вже не під силу. Я сама нині ходила по журавлину, знаю, як тяжко. Ось якби людей доставляли туди й назад транспортом... Замало ми й платили за журавлину — 1 800 руб. за кілограм. Але це залежить не від нас. І все одно багато наших селянок збирають ягоду, здають нам. Найзапекліша, як ми кажемо, Софія Юхимова, ми нині від неї прийняли 200 кілограмів журавлини. Наші люди завжди з нетерпінням чекають осені, щоб вирушити на «Ельню» й поповнити свій сімейний бюджет за рахунок ягід…