Український лісовод16 вересня відбулася зустріч голови Державного агентства лісових ресурсів України Віктора Сівця з представниками Українського товариства мисливців і рибалок та громадських мисливських організацій.
Основною темою для обговорення стало те, що в 2012 – 2013 роках у більшості користувачів мисливських угідь закінчується термін користування цими угіддями. В зв’язку з цим представники мисливських організацій звернулися до Держлісагентства з проханням надати їм в користування мисливські угіддя в межах земельних ділянок державних лісогосподарських підприємств.
За словами голови Держілсагентства Віктора Сівця відповідно до статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок.
«За умови, якщо представниками Українського товариства мисливців і рибалок будуть підготовлені всі необхідні документи на оренду земельних ділянок, представлені узгодження з районними, селищними радами, власниками паїв тощо, територіальні органи Держлісагентства будуть безперешкодно надавати дозвіл на користування мисливськими угіддями в межах земельних ділянок державних лісогосподарських підприємств» - повідомив Віктор Сівець.
«Ми глибоко переконані, що конструктивний діалог та плідна співпраця з представниками Українського товариства мисливців і рибалок забезпечить системний розвиток мисливського господарства в Україні. Адже, нас об’єднують спільні завдання, серед яких відтворення, охорона та раціональне використання мисливської фауни, боротьба з браконьєрами, штучне розведення тварин в напіввільних умовах з наступним їх випуском в угіддя, проведення якісних обліків чисельності мисливських тварин» - наголосив голова Держлісагентства Віктор Сівець.
Какая аренда?
Трудно угнаться за быстрой речью Председателя. Поясните / для не учившихся с дочкой Кобзона/, леса для охотничьего хозяйства передаются в долгосрочное пользование согласно ЛК или земли лесохозяйственного значения арендуются согласно закона об аренде и земельного законодательства?
У даному випадку ні те, ні
У даному випадку ні те, ні інше. Усі питання, що стосуються мисливського господарства, регулююються Законом України "Про мисливське господарство та полювання". Цей закон містить таке поняття як мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких
перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для
ведення мисливського господарства.
Тобто, це не лише лісові землі, а будь-які інші, що можуть використовуватись для полювання.
Стаття 22 Закону встановлює порядок надання мисливських угідь в користування.
Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельнихділянок.
Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років...
...Переважне право на користування мисливськими угіддями мають:
власники та постійні користувачі земельних ділянок;
користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
Згідно статті 24:
Користування мисливськими угіддями є платним.
Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських
угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя.
Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.
Стаття 24 набирає чинності з 1 січня 2015 року. До того часу користування мисливськими угіддями є безоплатним.
Взагалі, мисливське господарство є досить специфічним видом користування. Фактично, мисливські користувачі експлуатують не земельні ділянки, а державний мисливський фонд - диких тварин, що проживають на певній, закріпленій за користувачем території. Ця територія, що надається в користування обласними радами, як правило, має чіткі границі: це може бути автодорога, залізниця, річка, межа адміністративного району, тощо. Всі земельні ділянки, а також водойми, які попадають у ці межі надаються у користування за погодженням з користувачем або землевласником та екологією. Якщо ліси в абсолютній більшості державні, то сільгоспугіддя, як правило, розпайовані.
Візьмемо умовне мисливське господарство площею 30 тиг. га. З них 10 тис га - ліси, 10 тис. га поля, 10 тис. га - болота, луки, водойми. Користувач вкладає кошти в основному на лісових ділянках: це і встановлення годівниць, солонців, облаштування підгодівельних майданчиків, будівництво веж для полювання, вольєрів і т.д. В лісі проводиться більшість полювань на копитних тварин. Польові ділянки більшу частину року зайняті сільгоспкультурами і їх використання для мисливського господарства зводиться до того, що в сезон полювання користувач реалізовує мисливцям відстрільні картки на право добути зайця лисицю чи перепілку на цих полях, які до речі, перебувають у приватній власності. Отже, Ви - мисливець з собакою, йдете по полю засіяному озиминою. Собака піднімає зайця на паю Івана, проганяє його через паї Петра і Сергія і Ви стріляєти зайця на паю Василя. Або ж день ходите з рушницею і не зустрічаєте жодного зайця. Оце і все користування земельними ділянками.
Зрозуміло, що будь-який вид користування не може бути безкоштовним. Стаття 24, що передбачає плату за мисливські угіддя відтерміновувалась вже декілька разів. Вступ її в дію призведе до краху багатьох мисливських господарств, особливо УТМР, які існують лише за рахунок внесків та реалізації відстрілок та ліцензій, не маючи додаткових джерел фінансування. Переважна більшість українських миливців - прості люди, для яких 300 грн за сезонну відстрілку на хутрового вже є величезною сумою. І тенденції до збагачення населення не спостерігається, а воно, населення є основним джерелом доходів для мисливських господарств.
а как же Лесной Кодекс?
Лесной Кодекс исчерпывающе определяет список целей для достижения которых леса (лесные участки) могут передаваться в долгосрочное пользование и однозначно указывает на то, что подобное пользование должно быть: во-первых, договорным, во-вторых, платным. /ЛК ст.18/
«Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства,
культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.» Среди видов долгосрочного пользования ведение охотничьего хозяйства указано первым.
Заметим, что среди целей долгосрочного пользования лесами:
• НЕТ пользования полезными свойствами лесов, в формулировке закона
• ЕСТЬ цели (ведение охотничьего хозяйства, научно-исследовательские работы, обучение и воспитание), которые к числу «полезных свойств» не отнесены и не могут быть отнесены даже теоретически.
Тем не менее в ст.37 того же ЛК признано необходимым разработать норматив регулирующий "7) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дослідних робіт;" Временное пользование, в том числе долгосрочное, согласно ЛК регулировать законодательно не надо.
Заметьте, что этот же ЛК в статье 6 совсем по иному, чем в статье 37 трактует содержание полезных свойств леса :" До лісових ресурсів… належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб". Ни охотничьего хозяйства, ни науки с образованием мы среди них не находим, да и формулировка рекреационных целей совсем иная.
Недавно принятые "Правила пользования полезными свойствами лесов" и вроде бы идущий в их развитие "Договор временного долгосрочного пользования" окончательно все запутали. Заметьте, что Минагрополитики утвердило не Договор на пользование полезными свойствами, а Договор временного долгосрочного пользования, которое согласно ст. 18, распространяется и на охотничье хозяйство. Однако в правилах пользования полезными свойствами, охотничьего хозяйства нет (вопреки ст.37 ЛК) и отдельного документа, регулирующего использование лесов для охотничьего хозяйства не предусмотрено. Нет в правилах и регулирования прямо указанных в ст.6 полезных свойств лесов, таких как "здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його...". Вообще попытки законотворцев рассматривать временное пользование и пользование полезными свойствами лесов как синонимы, на мой взгляд, юридически не состоятельны.
Мой близкий друг, - Коля Савущик давно определил жанр, которого придерживаются официальные "лесные украинские законотворцы" школы Медвідя-Ткача, как "запутаизм". Они писали свои документы не в интересах государства и леса, базируясь на мировой практике, а в интересах предприятий и начальства, базируясь на советском лесном законодательстве и безсистемно заимствуя то одно, то другое из аналогичных норм постсоветских государств. Причем при этом,ориентировались на ситуацию которую видели на данный момент и не предполагали, что она может измениться. К их правилам и нормативам надо прикладывать специалиста, который бы все это трактовал и пояснял противоречия. Таких мало: на Шота, по -моему, остался только один или два, если считать работающих пенсионеров. Сами законотворцы процедуры обсуждения не выносили и не выносят. Что-либо вразумительное и поясняющее выбор ими той или иной формы регулирования лесами, написанное их рукой я не читал... /если пропустил, то буду благодарен за ссылку.../. В этой связи думаю, рано или поздно кто-то придет к осознанию необходимости коренного и тотального пересмотра лесного законодательства страны.
Сейчас многие вопросы провисают в воздухе. " Ні те, ні інше" это что? Как назвать этот вид пользования? Когда Вы в лесу, Вы можете отделить от него землю, полезные свойства леса, охотугодья и охотничьий фонд? Кто и когда отменил положение ЛК на которые я сослался? Где прописана процедура заключения и регистрации договоров на право ведения охотничьего хозяйства? Где можно посмотреть их реестр? и т.д., и т.п.
Согласитесь, что ныне бесплано пользующиеся охотугодьями не бедные люди, часто весьма существенно ограничивают доступ лес и чувстуют себя в нем полноправными хозяевами. Уверен, что скоро они конторы лесничеств покупать будут... Охотпользование на 50-лет это просто скрытая форма приватизации, которую протаскивают вполне осознанно в интересах новых "хозяев жизни". Очевидно, что лесное хозяйство вступило в новую фазу развития и отсутствие ясной и полной законодательной базы делает его беззащитным перед разного рода посягательствами, которые уже есть и ещё будут.
Охотники -это грамотная и деятельная часть населения. Вряд ли они согласятся с существующим положением дел или поверят предвыборным колыбельным, которые им пытаются напеть ласковым голосом...