Налог на недвижимость: кому и сколько придется заплатить за лишние метры +



Раскошелиться придется всем, у кого есть вторая квартира или дом. Фото: Thinkstock.

Когда, кому и сколько придется заплатить за лишние метры.

За что заплатим?

C 1 января вступил в силу новый налог с владельцев недвижимости. Согласно законодательству объектом налогообложения является жилая недвижимость, базой - площадь такой недвижимости. А платить его будут владельцы такой недвижимости. Налогом не будут облагаться владельцы недвижимости, если жилая площадь их квартиры меньше 120 кв. м, а жилая площадь дома - меньше 250 кв. м.

Если же ваша квартира больше указанной площади, то заплатить налог придется только с той площади, которая превышает лимиты. То есть если площадь квартиры 130 метров, то налог придется платить с лишних 5 квадратов.

Правда, льгота в 120 и 250 кв. м распространяется только на один объект недвижимости. Если у гражданина есть две квартиры или квартира и дом, то согласно закону он освобождается от уплаты налога за один объект по выбору, а за второй он платит налог в полном объеме.

Например, у вас есть жилой дом в 150 метров и квартира в 50 метров. Тогда за один из этих объектов придется заплатить налог. Логично будет выбрать льготу для дома, площадь которого больше. В этом случае оплатить придется только налог на площадь квартиры в 50 метров.

В налоговой заявили, что нормами Налогового кодекса освобождаются садовые или дачные дома. Так же под налогообложение не попадают объекты жилой недвижимости, принадлежащие многодетным и приемным семьям, в которых воспитывается трое и более детей.

Сколько заплатим

Размер налога будет зависеть от того, где расположена недвижимость, за которую вы решили платить налог. Согласно законодательству ставки этого налога устанавливают местные советы.

В Киеве она составляет:

41% размера минимальной заработной платы, установленной на 1 января отчетного года (11,47 грн. за квадратный метр в 2013 году), - для квартир, жилая площадь которых не превышает 240 кв. м, и жилых домов, площадь которых не превышает 500 кв. м;

42,7% размера минимальной заработной платы, установленной на 1 января отчетного года (30,97 грн. за квадратный метр в 2013 году), - для квартир, жилая площадь которых превышает 240 кв. м, и жилых домов, площадь которых превышает 500 кв. м.

Возьмем вышеприведенный пример с домом и квартирой. Собственник "лишней" квартиры площадью 50 метров должен будет заплатить 50х11,47 = 573,50 грн.

Как определить площадь?

Долгое время шли споры, с какой площади брать налог на недвижимость. Вначале в законе фигурировало слово "жилая площадь", но потом все переиграли. Депутаты с подачи президента проголосовали закон, согласно которому базой налогообложения недвижимости будет не жилая, а общая площадь. Однако в Налоговом кодексе сейчас снова фигурирует словосочетание "жилая площадь". Мы позвонили на горячую телефонную линию фискального ведомства, и там нам подтвердили, что налог будут брать именно с жилой площади.

Когда платить налог?

В налоговой обещают начать рассылать уведомления-решения о сумме налога и платежные реквизиты уже с апреля этого года. В течение двух месяцев можно будет сверить правильность данных и заплатить.

- До 1 июля все плательщики налога на недвижимость, который введен с начала этого года, получат уведомление о сумме налога, который необходимо оплатить в течение 60 дней, - говорит директор департамента налогообложения физлиц Государственной налоговой службы Украины Вячеслава Бусарева. - Если владелец не согласен с расчетом, он должен обратиться в налоговую для сверки данных. Граждане, владеющие несколькими жилыми объектами, должны будут обратиться в налоговую для определения объекта, за который будет уплачиваться налог на недвижимость. В противном случае льгота будет применяться к тому жилью, в котором налогоплательщик зарегистрирован.

Какое наказание?

За несвоевременную уплату налога на недвижимость предусмотрены штрафные санкции: при задержке уплаты до 30 дней - 10% погашенного налогового долга, более 30 дней - 20%.

Податок на нерухомість: запитань більше, ніж відповідей

Віктор ШПАК

На фото: Скільки грошей попросить податкова за такі «хороми»? Фото з сайту nnm.ru

АКТУАЛЬНО

У будь-якому нововведенні вистачає білих плям, які потребують урегулювання

На Житомирщині прогнозують, що завдяки оподаткуванню об’єктів житлової нерухомості місцеві бюджети додатково поповняться майже 2 мільйонами гривень. На перший погляд сума чимала, але це лише 0,1% обсягу їхніх нинішніх власних надходжень. Тим часом, наприклад, у Канаді податок на нерухомість забезпечує 38% надходжень місцевих бюджетів, у Франції — 33%, у США — приблизно 30%. Дивуватися такій диспропорції не варто, бо коли у Франції середній рівень забезпеченості житлом становить 40 кв. м на одну особу, то у Житомирі, який мало чим відрізняється від інших українських міст, — лише 7,5 кв. м на кожну людину.

«Золоті» дачі у селі

Отож, здавалось би, більшості наших співвітчизників нововведення, що декларували як податок на розкіш, стосуватися не має. Та на ділі все з точністю до навпаки.

Як роз’яснили податківці, закон справді звільняє від оподаткування об’єкти нерухомості за умови, що житлова площа будинку не перевищує 250 кв. м, а квартири — 120 кв. м. Однак ця пільга стосується лише одного об’єкта нерухомості. Тим часом багатьом вихідцям із сіл, які нині є городянами, перейшли у спадок батьківські обійстя на малій батьківщині. В результаті аж ніяк не багатіям, про яких нам розповідали, «проштовхуючи» новий податок, тепер доведеться вибирати, за що їм платити — за квартиру в місті чи зазвичай «не першої молодості» хатинку в селі.

Можна скільки завгодно обурюватися, що вкотре хотіли зробити як краще, а вийшло як завжди, однак закон є закон. Та недаремно кажуть, що немає лиха без добра. В усякому разі, серед опитаних мною сільських голів більшість нововведенню раді. Зрозуміти їх нескладно, бо коли з кожних трьох-п’яти будинків у селах лише один має постійних мешканців, а решта використовуються як «дачі на літо», то наповнювати місцевий бюджет украй проблематично, а утримувати розраховану лише на зареєстрованих жителів соціальну інфраструктуру населеного пункту складно.

Утім, прагматичні селяни добре розуміють, що краще синиця у жмені, ніж журавель у небі. Тож на сесіях сільських рад, які вже затвердили нормативи оподаткування об’єктів житлової нерухомості, здебільшого відмовилися від максимальних ставок податку за кожен квадратний метр житлової площі в розмірі 1% або 2,7% мінімального розміру заробітної плати. Як вважають депутати, намагання здерти якнайбільше лише додасть у селах пусток, які доведеться зносити за комунальний кошт, тимчасом як ставки від 0,1—0,3% не будуть обтяжливими для міських земляків і принесуть користь їхній малій батьківщині.

Ще одним головним болем для сільських громад у багатьох районах області залишаються не переоформлені у БТІ будинки, бо клопоти і витрати спадкоємців на узаконення прав на житло часто неспівмірні з ефемерною користю від його продажу чи використання. Тим більше, що інколи йдеться про будівлі, споруджені ще… до революції 1917 року!

Варто нагадати, що у селах оформлення прав спадщини на житло за відсутності майнових спорів свого часу здійснювали через сільраду без жодних БТІ (на Поліссі воно зазвичай одне на кілька районів) чи навіть нотаріусів. Зрозуміло, що нинішні сільські голови не претендують на повернення «привілеїв» попередників, однак цілком резонно запитують: що робити з юридично не узаконеним, але від того не менш реальним житлом, якщо воно підлягає оподаткуванню як об’єкт житлової нерухомості?

Виходом із патової ситуації могло б стати доповнення до закону, за яким житлові будинки у сільській місцевості за умови їх введення в експлуатацію до, наприклад, 1991 року (коли, як відомо, розкішних котеджів навіть у містах ще не будували) та відсутності їх у державному реєстрі нерухомості обкладаються податком з розрахунку усередненої для місцевості житлової площі.

«Квартирне» питання

Ще один підводний камінь виникає під час самостійного поліпшення громадянами житлових умов, коли, наприклад, на сільському обійсті відразу два житлові будинки (старий і новий) або городянин купує квартиру в кредит. За словами одного з фахівців, виступ якого на прес-конференції у Києві цитують ЗМІ, «допоки нерухомість у кредиті і права власності у покупця немає, податок сплачує той, хто володіє нею, — юрособа. Це може бути і банк».

Однак за цією логікою по?даток із власників транспортних засобів за умови придбання автомобіля у кредит теж мав би сплачувати кредитодавець. Утім, навіть якщо за оподаткування житла справді розплачуватиметься банк, це призведе лише до збільшення відсоткових ставок, які й без того в Україні за європейськими мірками захмарні.

Отож цей нюанс теж потребує чіткої регламентації з посиланнями на конкретні норми закону, бо інакше власника кімнатки у «малосімейці» і новопридбаного житла, яке навіть у новобудові ще потребує ремонту, прирівняють до багатіїв і обкладуть податком «на розкіш».

Не менш спірне питання — юридичний статус неприватизованого житла у житлово-будівельних кооперативах. Номінально ці квартири з моменту повної виплати їхньої вартості переходили у власність родини члена кооперативу. Однак із початком масової приватизації господарі цих помешкань нарівні з квартиронаймачами комунального житлового фонду оформлювали державні акти про приватну власність. Отож хто відповість на нібито просте запитання: чи має ЖБК як юридична особа платити податок за неприватизовані квартири, про які, на відміну від комунального житлового фонду і гуртожитків, у законі жодного слова?

Насамкінець уже суто теоретичне запитання про рівність усіх форм власності перед законом, за яким об’єкти житлової нерухомості державної й комунальної власності не оподатковуються, а відомче житло нині вже майже суціль приватних підприємств і закладів прирівняне до розкішних котеджів і пентхауcів «нових українців»? Навряд чи варто пояснювати, що скромна службова квартира для викладача університету, вкрай потрібного на виробництві фахівця чи інженера, лікаря на селі, якого поселяють у збудований місцевим КСП будинок, — зовсім не розкіш.

До речі, у Європі, куди ми ніяк не дійдемо, зазвичай житло не купують, а орендують. Причому не в держави, а у приватних житлових структур, завдяки діяльності яких не тільки успішно вирішується горезвісне «квартирне питання», а й підвищується мобільність робочої сили, що лише на користь суспільству. 

http://ukurier.gov.ua/uk/articles/podatok-na-neruhomist-zapitan-bilshe-n...

Автор: Андрей ГАЦЕНКО
Источник: Комсомольская правда, — 16.01.2013