Висновки Веніаміна Тихонова щодо питань розвитку власності на ліси в Україні

Нижче наведено авторські висновки за результатами трьох статей, розміщених  нижче. Вони заслуговують на осмислення й обговорення.  Дякуємо авторові за те, що він повернувся до фундаментальних питань, без розв'язання яких важко  сподіватися, що лісове господарство та лісовий сектор будуть конкурентоспроможними. Поки що ми спостерігаємо стагнацію та відставання за всіма основними напрямами розвитку... М.П.

Висновки автора:
Найважливішою умовою вдосконалення управління лісовим сектором України є використання деяких потенційних можливостей розвитку права власності на ліси України. У зв'язку з цим слід підкреслити й погодитися:

1. «Воскрешати» різноманітність права власності на ліси в пострадянській Україні, очевидно, історично неминуче, своєчасно й потрібно. Відродження різноманітності права власності на ліси, особливо її приватної форми, в Україні відбулося де-юре.

2. Різноманітність форм власності, можливо, стане найважливішою передумовою сталого розвитку лісового господарства країни.

3. Різноманітність форм власності на ліси, особливо приватна власність, на жаль, не гарантує забезпечення балансу інтересів різних соціальних груп.

4. Важливо визначити оптимальне співвідношення різних форм власності на ліси з урахуванням певних історичних і соціально-економічних умов конкретного регіону та етапу розвитку України.

5. Слід реально оцінити місце, роль і можливості оренди в розвитку форм власності на ліси України.

6. Необхідне ґрунтовніше опрацювання лісових відносин на базі різноманітності форм власності або шляхом розвитку нових прав користування лісами.

7. Доцільна диференціація прав користування лісовими ділянками як для малолісних, так і для багатолісних регіонів. Включати до тексту договору пункт про компенсацію орендодавцем витрат на будівництво лісових доріг у багатолісних регіонах.

8. Права користування доповнити правом запровадження пріоритетних інвестиційних проєктів, державно-приватного партнерства та різноманітності змісту орендних відносин.

9. При всіх недоліках і недосконалості орендних відносин вони дійсно можуть стати прообразом приватної власності на ліси в майбутньому, і насамперед у багатолісних районах України.

10. Проблеми правових відносин у сфері управління, лісоохорони та лісокористування свідчать про необхідність серйозного доопрацювання Лісового кодексу та внесення доповнень до його окремих положень.

11. У період становлення ринкових лісових відносин слід говорити не стільки про розвиток різноманітності форм власності на ліси, скільки про правове регулювання привласнення ренти, оскільки в основі лісової власності значною мірою лежить не право на ліс, а право на привласнення ренти суб'єктами лісових відносин.

12. Запровадження приватної власності на ліси в Україні не розв'яже сьогоднішніх проблем лісової галузі. Ефекту можна очікувати лише через кілька поколінь, оскільки він визначається не лише економічними чинниками, а й етичними, можна сказати ментальністю.

13. Процеси широкомасштабної приватизації лісів не слід прискорювати до настання певної стабільності в економіці країни та вироблення єдиної, однозначної державної лісової політики.

14. політика управління та трансформації лісової галузі України останніх років з урахуванням і різноманітності прав власності на ліси, що складається, виявляє незграбність перших кроків реформування лісоуправління.
15. Труднощі, що виникли в лісовій галузі України, - результат безпрецедентного розквіту згори донизу хижацтва, користолюбства та корисливості в країні, живильного середовища кадрового кумівства, волюнтаризму рішень і правового безладу.

16. Нормою стало використання лісу лише як сировинного ресурсу, нехтування його невагомими корисностями. У результаті - небачений за масштабом тіньовий оборот і експорт деревного кругляку, хижацькі вирубки найцінніших лісів, катастрофічні за площею лісові пожежі, спалахи хвороб та ентомошкідників.

17. Законодавчі прогалини права власності на ліси, хаотичність трансформації та ведення державного лісоуправління на поточний момент указують, що в розвитку лісового господарства України, його управлінні проглядається лише одне: лісове господарство може бути ефективним виключно в оренді, яку в ЛК названо правом тимчасового користування.

18. Вдосконалення лісоуправління, підвищення економічної ефективності та прибутковості лісового господарства немислиме без комплексної економічної переоцінки лісів з урахуванням їхньої невагомої корисності. Говорити про «збитковість» лісового господарства країни зараз - це вже від лукавого. Великий гріх!

19. Що стосується недостатнього забезпечення сировиною своєї деревообробної промисловості та безмежного експорту необробленого кругляку, то вихід простий - державне регулювання експортним митом. Поки що його немає. Необхідні також реальне масштабне залучення та розвиток усіляких інвестиційних проєктів глибокої переробки деревини в країні, створення режиму сприяння щодо забезпечення їх деревною сировиною.