ФАО: Стратегія лісорозведення України. Частина 3.

Ця частина звіту містить великий обсяг таблиць Держлісагентства, які раніше не були доступні широкій лісовій громадськості, і в цьому  основна користь роботи. Сам текст мало пов'язаний зі стратегією лісорозведення і скоріше є констатацією фактів і поглядів співробітників УкрНДІЛГА на різні аспекти створення лісів.  За стилем  це мікс сторінок, абзаців і фраз зі звітів, статей і книг, які автор не писав.  Багато з них псують враження від роботи.

Наприклад:

Експерт ФАО пише, що "...перш ніж створювати лісові культури на тій чи іншій ділянці, потрібно обстежити ґрунт і визначити, чи може рости тут ліс ( Фурдичко О.І.,Гладун Г.Б., Лавров В.В., 2006)." Можливо, це відкриття він зробив особисто для себе, прочитавши книжку, видану 2006 року, однак  лісівники України про це знають  "з часів Очакова і підкорення Криму".

Фрази й абзаци  з праць найрізноманітніших авторів трапляються у звіті в асортименті без посилань і лапок. Приклад, який стосується особисто мене, наведено нижче.

  Плагіат у виконанні керівництва лісової науки й окремих "учених" - це ЗЛО. Саме в той  період, коли   "експерт" керував  лісовою наукою, це ЗЛО стало  нормою.  У поєднанні з фарисейством це МІНА під майбутнє лісової галузі України.  Судячи з усього,  цього  ніхто в Держлісагентстві не розуміє і змін не передбачається. Сумно ... М.П.

II.Оцінка існуючих стратегій, процедури, проблеми

1. Головні стратегії лісорозведення, процедури впровадження

У післявоєнні роки обсяги лісокультурних робіт почали зростати, а особливо після ухвалення 20 жовтня 1948 року постанови ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР «Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і сталих урожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР», якою передбачалося:

• створення системи великих державних смуг загальною протяжністю 5320 км;

• розвиток захисних лісонасаджень на колгоспах і радгоспах і з 1949 по 1965 рр. створити 5709 тис. га , в т.ч. в Україні 1273 тис. га, з них полезахисних лісових смуг 862 тис. га;

• доведені плани до різних міністерств і відомств, областей, районів, підприємств щодо створення і фінансування обсягів робіт;

• визначені технологічні аспекти зі створення захисних насаджень;

• технічне переоснащення, механізація лісозахисних робіт ;

• визначені управлінські,кадрові й організаційні питання;

• сформувати мережу спеціалізованих підприємств ( лісозахисних станцій), лісових розсадників.

Вищезгаданою постановою передбачалося створення повної системи полезахисних лісових смуг, заліснення ярів, пісків та інших неугідь, а також посадка водозахисних насаджень.

Процедуру виконання поставлених завдань із лісорозведення було поставлено в ранг пріоритетних державних завдань і жорсткого контролю за виконанням на всіх рівнях органів управління.

У цей період планувалося створити мережу лісових розсадників, лісництв, лісгоспів, лісомеліоративні служби, центральні органи управління.

У період з 1949 по 1953 роки в Україні щорічно створювалося нових лісонасаджень 121,62 тис. га, в т. ч. 66 тис. га полезахисних лісових смуг, але

поряд із цим було ряд проблем, які вплинули на якість виконуваних завдань:

• великі обсяги лісокультурних робіт;

• незабезпечення належної якості лісокультурних робіт у встановлені агротехнічні строки;

• недосконалі технології (створення ПЛС за гніздовим методом без спеціального підготування ґрунту, без догляду і вирощування разом із сільгоспкультурами);

• недотримання лісонасіннєвого районування;
• недостатність якісного садивного матеріалу;

• невідповідність деревних і чагарникових порід типам умов місцезростання та ін.

Восени 1953 року було проведено інвентаризацію захисних лісонасаджень і встановлено, що збереженість створених лісосмуг за гніздовим способом становила 50 %, а через 5 років їх залишилося менше 20 %.

Після Постанови Ради Міністрів СРСР від 20 квітня 1953 року № 1144 роботи із захисного лісорозведення були призупинені, догляд за насадженнями погіршився, а відповідно й їх стан.

Фактично створено нових лісонасаджень до 1965 року 1032,8 тис. га. Більшість насаджень, у тому числі дубових, загинула до віку 5 – 15 років.

Деяка їх частина, здебільшого з шириною міжрядь 3 м, дожила до 15 – 17 років і перебувала в задовільному стані. Висота дерев головних порід залежно від умов коливалася від 3,5 до 8,5 м. У віці понад 20 років дубові насадження здебільшого всохли. Це ще раз довело, що високопродуктивні діброви в сухому степу виростити неможливо.

Тут потрібно створювати полезахисні та прибережні лісосмуги, засаджувати яри й схили, на яких колись ріс ліс. Такі насадження створюються не заради отримання деревини, а для виконання ними екологічних і захисних функцій (рис. 3).

Таблиця 2

Обсяги лісорозведення за період з 1949 по 2013 роки в Держкомлісгоспі України

Після катастрофічної за наслідками пилової бурі 1960 року урядом України було ухвалено постанову «Про невідкладні заходи захисту ґрунтів від ерозії», що дещо змінило ставлення до лісорозведення. З 1967 року було створено 32 лісомеліоративні станції, лісогосподарські підприємства отримали гроші, техніку і значно збільшилися обсяги лісорозведення.

Після великої пилової бурі 1969 року урядом було ухвалено постанову «Про створення завершеної системи захисних лісонасаджень», яка передбачала збільшення обсягів лісомеліоративних робіт. Розроблено Генеральну схему протиерозійних заходів.

Жодна з ухвалених стратегій не була повністю виконана.

З 1971 по 1990 роки в Україні створено 73.3 тис. га лісосмуг, поступово обсяги їх створення знижувалися, зараз узагалі припинилися.

Нині площа захисних лісових насаджень в Україні сягає 3,4 млн. га, зокрема протиерозійних 1.3 млн га, захисних уздовж річок і навколо водойм – 0,4 млн. га, і захисних лісонасаджень уздовж залізниць і шосейних шляхів – 0,3 млн. га.

Рис. 3. Характерний ландшафт сучасного байрачного степу в басейні р. Міус Донецька область

Останні 40 – 50 років лісорозведення здійснюється переважно на землях, непридатних для сільськогосподарського використання. Для того, щоб у таких умовах виростити ліс, потрібно:

2.Оцінка процедур, технологій, якості лісовирощування.

За останні 25 років найбільші обсяги лісорозведення зосереджені в Степу, де й найпроблематичніше виростити ліс (табл. 3).

Аналіз даних таблиці 3 показує, що за 25 років у різних природних зонах із створених 1107,5 тис.га лісових культур загинуло 145.3 тис. га або 13.1 %.

Встановлено, що найменша загибель лісових культур у Карпатах 0,3 %, Поліссі – 2,3 %, Лісостепу – 6,1 %, Степу – 31,8 %.

У Держлісфонді загинуло 12.3 % лісових культур, захисних лісових насаджень різного цільового призначення – 16.5 %, полезахисних лісових смуг 22.0 % від створених.

Узагальнюючи, можна зробити висновок, що в ДЛФ менший відсоток загибелі лісових культур у Поліссі та Лісостепу за рахунок вищої якості виконуваних технологічних процесів лісовирощування (підготовка ґрунту, садіння лісових культур, догляд у рядах і міжряддях тощо).

Необхідно зазначити, що навіть у межах однієї області є території лісів, які належать до різних природних зон. До Лісостепу належать деякі лісогосподарські підприємства Житомирської, Рівненської, Чернігівської областей, а Київської, Сумської, Хмельницької областей, навпаки, – до Полісся. У Полтавській, Черкаській і практично половина Харківської області перебуває в Степу. Тому є відповідна різниця в кліматичних, ґрунтових, а відповідно й технологічних аспектах лісовирощування та їх результативності(табл.4).

Порівнюючи загибель лісових культур в областях Лісостепу, Полтавській і Сумській, то відносне відхилення становить близько 1 %., 3,38 % і 4,30 % відповідно. У південних областях Лісостепу, Черкаській і Харківській, відпад лісових культур становить відповідно 17,0 % і 16,5 %.

У степових областях відпад лісових культур при лісовідновленні та лісорозведенні перевищує відпад у Поліссі у 13,9 раза, в т. ч. при лісовідновленні в 17,3 раза, а порівняно з Лісостепом у 5.2 раза, в т. ч. при лісовідновленні в 6,3 раза. Необхідно зазначити, що в степовій зоні відпад лісових культур при лісовідновленні перевищує відпад лісових культур при лісорозведенні в 1,5 – 1,6 раза. Така ситуація може бути пояснена нижчою якістю підготовки ґрунту та недостатністю доглядів за створеними лісовими культурами, що ускладнює в основному водо- і світлозабезпечення рослин у вегетаційний період і зрештою невиконання вимог, передбачених проєктами лісових культур і Типами лісових культур за лісорослинними зонами (2010 р.).

Ураховуючи недосконалість техніки і відповідно технологій при лісовідновленні та лісорозведенні, а також практично їх ідентичність у різних природних зонах, головним чинником, що впливає на найвищу загибель лісових культур, є кількість опадів і особливо у вегетаційний період
(табл. 5).

Кількість опадів найбільша в Поліссі й вона зменшується з просуванням на південь, тобто опадів менше на 15 % у Лісостепу та на 27 % у Південному

Степу. У Північному Степу опадів на 15 % більше, ніж у південному, але у вегетацій-ний період цей розрив зменшується до 10 % (рис. 4).

Рис. 4. Середня кількість опадів за вегетаційний період по окремих областях, різних природних зон, мм

Таблиця 3. Динаміка створення і списання лісових культур, захисних насаджень і полезахисних лісових смуг Держлісагентством України в період 1988 – 2013 роки (за зонами М.П.)

Таблиця 4 Обсяги створення і списання лісових культур, захисних насаджень і полезахисних лісових смуг Держлісагентством України в період 1988 – 2013 роки (за областями)

Таблиця 5. Середня кількість опадів по місяцях за рік, мм

Якщо порівнювати кількість опадів у вегетаційний період і списання лісових культур, то із загальної залежності виділяються дві області: Луганська й особливо Дніпропетровська (рис. 5).

Назва рисунка 5 не читається М.П.

При лісорозведенні списання лісових культур за відповідні періоди становило відповідно: 11,9 % і 51,1 %.

Головні причини загибелі лісових культур:

Таблиця 6. Порівняльна характеристика обсягів лісовирощування і списання лісових культур у деяких степових областях України за період 1998 – 2013 роки

Аналогічна ситуація і по Запорізькій області, хоча списання лісових культур при лісовідновленні наполовину менше.

Характерним прикладом є Миколаївська область, де списання лісових культур за розглядувані періоди становило при лісорозведенні – 18,9 %, 15 %.

Необхідно зазначити, що в Миколаївській області за останні 16 років (1998 – 2013 роки) порівняно з 1988 – 1997 роками списання лісових культур знизилося з 44,5 % до 19,9%, тобто у 2 рази, а по Луганській області з 38,9 % до 22,7 %, тобто в 1,7 раза, що свідчить про суттєве поліпшення процесів лісовирощування:

З метою визначення впливу опадів на збереженість лісових культур на конкретно взятій території в межах підприємства, проаналізувавши дані (табл. 7 і 8), встановлено, що кількість опадів у вегетаційний період 2006, 2010, 2013 років становила відповідно: 151,9 мм; 482,7 мм; 257,1 мм. Необхідно зазначити, що ДП «Цюрупинський лісгосп» , незалежно від кількості опадів не досягнуто планової приживлюваності 70 %, а фактично вона становила : 43 %; 65 %; 57 %. Загалом простежується певна тенденція залежності збереженості лісових культур від кількості опадів, але роль інших чинників у цьому випадку дуже суттєва (якість підготовки ґрунту, садивного матеріалу тощо). За аналізовані роки на 94 – 100 % площ лісові культури потребують доповнення.

Таблиця 7. Інформація з інвентаризації лісових культур у ДП «Цюрупинський лісгосп»

Таблиця 8. Кількість опадів по місяцях за даними Метеостанції ДП «Степова філія УкрНДІЛГА», мм, (м. Цюрупинськ)

Проаналізувавши на цьому підприємстві вплив деяких технологічних чинників на стан лісових культур, можна зробити висновок, що загальна приживлюваність першого етапу культур, створених у лютому, дещо краща, ніж у культур другого етапу, створених у березні, на час останнього обліку, який проводився наприкінці вересня (табл. 9, 10). Особливо різниця помітна в четвертому варіанті без підготовки ґрунту і в другому варіанті з підготовкою ґрунту ПКЛ-70. Чинником, який значно впливає на меншу приживлюваність культур у варіанті з обробітком ґрунту ПКЛ-70 на другому етапі порівняно з першим, є те, що на другому етапі створення дослідних культур було відрегульовано глибину плужної борозни не більше 5 см, у результаті це сприяло утворенню дуже затверділого після опадів верхнього вигорілого й насиченого продуктами горіння горизонту, який і спричинив низьку приживлюваність після ручного садіння.

У дослідах із вирощування культур сосни звичайної та кримської на згарищах 2010р. і 2012 р. в умовах Південного Степу з різними способами обробітку ґрунту, садіння культур різним садивним матеріалом встановлено таке:

Таблиця 9. Приживлюваність дослідних культур сосни звичайної та кримської, створених 26-28.02.13р. (1 етап)

Таблиця 10. Приживлюваність дослідних культур сосни звичайної та кримської, створених 05-07.04.13 (2 етап)

За результатами кореляційного аналізу взаємозв'язок між кліматичними чинниками (опадами й температурою) і приживлюваністю тісний лише між температурою і приживлюваністю в більшості варіантів з обробітком ґрунту ПКЛ-70+ РН-60, що своєю чергою свідчить про ефективність цього агротехнічного прийому, який пом'якшує негативний вплив інших чинників, від яких залежить приживлюваність, і основним чинником залишаються високі температури, від яких на 50 – 70 % залежить приживлюваність культур із відкритою кореневою системою (ВКС).

На сухих берегових однофазних пісках (А1, А2) створюють чисті культури сосни звичайної (Полісся) або з домішкою до неї 25 – 30 % сосни кримської окремими рядами (Степ): у зниженнях рельєфу, де поблизу протікають ґрунтові води (А3, А4, В3, В4), замість сосни в куртинних насадженнях вводять листяні породи (береза бородавчаста, вільха чорна, бузина червона). На гумусованих пісках в умовах свіжого та вологого суборя (В2, В3) два-три ряди сосни чергуються з одним рядом берези, а на глинисто-піщаних і супіщаних ґрунтах – з одним рядом дуба звичайного. На пісках із похованими ґрунтами, а також на багатих чорноземах-супісках степової зони України рекомендується створювати білоакацієві насадження за участі клена гостролистого або польового, у підліску – чорної бузини . У культурах своєчасно проводять рубки догляду, щоб до 8 – 10 років їх густота не перевищувала 5 тис. шт. на 1 гектар.

Лісівники дуже давно переконалися, що акація добре росте й чудово виконує лісомеліоративні функції в типах С2, С3, Д1, Д2, Д3. Допускається садіння її в типах С1 і Д0. Прикладом довголіття та біологічної стійкості є насадження акації, створені на ярах Канівським, Ржищівським і багатьма іншими державними лісгоспами (рис. 6).

Тут на відносно багатих свіжих ґрунтах навіть чисті насадження цієї породи чудово виконують лісомеліоративні функції. Досвід лісовирощування також показав, що в сухих і дуже сухих умовах степової зони на важких ґрунтах взаємодія деревних порід із середовищем досягає крайньої напруженості. Неправильним вибором головної породи, садінням порід-антагоністів ця напруга посилюється. Творці нових лісів не можуть змінити природно-кліматичні умови степу, але є способи, які дають змогу звести до мінімуму ті чинники, що негативно впливають на ріст борів і дібров.

Працівники лісу зрозуміли, що чим гірші природно-кліматичні умови, тим кращою має бути агротехніка лісовирощування. Для вирощування лісу на сухих і дуже сухих ґрунтах вирішальне значення має обробіток ґрунту, накопичення та збереження вологи.

У 50-х роках лісівники почали впроваджувати для цього такі методи: влаштовувати на горизонталях на деякій відстані один від одного земляні вали й канави, щоб затримувати воду, яка стікає по поверхні землі; обробляти ґрунт за системою чорного пару.

Рис. 6. Заліснення схилів ярів акацією білою в ДП « Канівський лісгосп» Черкаська область

Головне при створенні лісових культур не ширина міжрядь, а впровадження в практику комплексу наведених заходів, у тому числі правильного вибору головної породи і забезпечення її достатньою площею живлення, накопичення та збереження вологи.

Ширина міжрядь залежить:

У зв'язку з цим лісові культури створюються з різною шириною міжрядь.

Яке значення має ширина міжрядь при створенні культур сосни, можна продемонструвати на прикладі розв'язання проблеми закріплення та заліснення дуже сухих Олешківських пісків, які разом із міжарені просторами займають 209 тис. га.

З 1834 року лісівники намагалися зупинити наступ пісків на сільськогосподарські та інші угіддя. Тривалий час тут садили деревні породи з шириною міжрядь 1,5 м. Ґрунти під лісосмуги обробляли шляхом звичайної оранки, але всі лісосмуги гинули. Працівники лісу сумнівалися в можливості виростити ліс у цій «українській Сахарі». Але вже з 1953 року, коли тут упровадили нову агротехніку лісовирощування, ситуація змінилася (табл. 11).

Таблиця 11. Ріст 8-річних рядових культур сосни звичайної залежно від густоти садіння

Аналіз даних таблиці показує, що чим більша густота сіянців і менша ширина міжрядь, тим менша висота й діаметр дерев сосни.

Одним з основних елементів цієї агротехніки є розпушування ґрунту на 60 – 80 см і садіння сіянців сосни з розміщенням 2, 5 × 0,5 м, а в останні роки 3 × 0,7 м - контроль (рис. 7).

У сухих борових умовах Нижнього Дніпра, як показали дослідження, чим глибше зроблено обробіток ґрунту, тим вища їх збереженість, висота й діаметр
(табл. 12)

Таблиця 12. Збереженість і ріст 10-річних культур сосни за різної глибини обробітку ґрунту в ДП «Степова філія УкрНДІЛГА»

Рис. 7. Глибоке розпушування ґрунту в ДП «Голопристанський лісгосп» Херсонська область

Розпушування ґрунту на глибину 60 – 80 см дає змогу кореневій системі сосни спрямовуватися в глибокі горизонти, де більше вологи й менше личинок хрущів, чим забезпечується краща приживлюваність лісових культур і подальший їх ріст та розвиток (рис.7), що визначено Настановами з ведення господарства в Нижньодніпровських лісах ( 2008).

За дослідженнями академіка В.М. Виноградова воно сприяє тому, що коріння сосни повніше освоює міжряддя й використовує вологу та поживні речовини з набагато більшого об'єму ґрунту. Розпушування міжрядь є дуже ефективним способом підвищення стійкості й прискорення росту сосни. Завдяки цим заходам вдалося виростити на пісках Херсонщини 100 тис. га лісів і зупинити наступ стихії на поля. Під захистом лісонасаджень з'явилася можливість освоїти під сади, виноградники, баштанні культури 10 тис. га таких земель, які раніше вважалися непридатними. На Олешківських пісках за лінією ФАО ООН неодноразово проводилися міжнародні конференції, тут побувало багато різних делегацій, які високо оцінили працю вчених і лісівників.

У культурах із міжряддями 2,5 – 3 м тривалість механізованого догляду за ґрунтом збільшується на 2 – 3 роки порівняно з насадженнями з шириною міжрядь 1,5 м. Проте триваліший догляд за ґрунтом забезпечує очищення площі від бур'янів і сприяє знищенню личинок хрущів, збільшує приріст сосни на 20 – 30 %. На 3 – 4 рік після садіння по центру міжрядь також проводять одноразові розпушування ґрунту на 60 – 80 см.

Рис. 8. Однорічні культури сосни звичайної в ДП «Великокопанівський лісгосп» Херсонська область

У сухих і дуже сухих борах Північного Степу доцільно створювати насадження через 2,5; 3 метри. ( рис. 9 ). З такою шириною міжрядь Ізюмський держлісгосп Харківської області в типах лісорослинних умов А0 – А1 виростив 14 тис. га соснових насаджень.

По всій території України деревостани сосни в типах А2 В2 С2 на староорних ґрунтах і пісках у молодому віці пошкоджуються кореневою губкою. Практично після 30 – 40 років такі сосняки підлягають суцільній санітарній рубці. (рис.10). Коренева губка пошкоджує насамперед загущені сосняки й ослаблені дерева з поверхневою кореневою системою. Саме таке коріння має сосна, яку посаджено в борозни або при дрібній оранці (рис. 11).

Відповідно до нормативних документів (Типи лісових культур за лісорослинними зонами, 2010) на староорних землях для Полісся, у суборях, сугрудках і судібровах, необхідно робити суцільну підготовку ґрунту з наступним безвідвальним розпушуванням ґрунту на глибину 60 – 80 см у рядах садіння.

Рис .9. Лісові культури сосни звичайної в Ізюмському лісництві ДП « Ізюмське лісове господарство»

У віці до 5 – 7 років проводиться зрідження сосни в рядах, щоб не допустити надмірної загущеності й ослаблення дерев. Надалі до 25 – 30 років рубки догляду не проводяться, тому що через пні зрубаних дерев інфекція уражає дерева, що ростуть.

Головна помилка полягає в тому, що після суцільних санітарних рубок соснових деревостанів, пошкоджених кореневою губкою, створюються соснові насадження другого покоління, які уражуються кореневою губкою і знову гинуть (рис. 12).

Рис. 10. Насадження сосни звичайної V класу віку першого покоління на староорних землях, пошкоджене кореневою губкою, ДП «Семенівський лісгосп», Чернігівська область

Рис. 11. Підготовка ґрунту під лісові культури на староорних землях у ДП «Ратнівський лісгосп» Волинської області

Рис. 12. Соснові культури II покоління V класу віку, а) уражені кореневою губкою; б) здорове насадження, ДП «Городнянський лісгосп», Чернігівська область

4. Лісова рекультивація

Розробками корисних копалин відкритим способом охоплено понад 170 тис.га земельних угідь. У лісовому фонді лісогосподарських підприємств перебуває понад 30 тис.га рекультивованих під ліс земель, де створено лісові культури (рис.13). Є лісові насадження, яким уже понад 50 років.

Значна частина заліснених рекультивованих земель належить місцевим радам ( рис.14).

Вченими розроблено наукові основи лісової рекультивації:

Потрібна подальша розробка нормативних документів за такими напрямами лісової рекультивації:

• створення рекреаційних насаджень, зон відпочинку та насаджень для ведення мисливського господарства;

• заліснення складних категорій порушених земель ( кам'янисті відвали й кар'єри, землі з поганими фізико-механічними та хімічними властивостями для вирощування лісових насаджень);

• використання інноваційних технологій для створення різноцільових, поліфункціональних лісових насаджень на рекультивованих землях із використанням садивного матеріалу із закритою кореневою системою.

5.Захисне лісорозведення

Використовуючи набутий досвід лісорозведення, лісівники заліснюють неугіддя, закріплюють і заліснюють яри, створюють повну мережу полезахисних і прибережних лісових смуг (рис.15).

Досвід свідчить, що на землях меліофонду культури дуба на ділянках із суцільним обробітком ґрунту потрібно створювати з розміщенням сіянців 2-2,5 -3 × 0,5-0,7 м за схемами в Д0 – 2рД1рК; 1рСк1рСпК; Д1 – 1рД1рК; 1рД1Сп; 1рД1рСпЧ; 1рСк1рСпЧ; у типі Д2 – 1рД1рСпЧ. У підсумку на 1 га висаджується 5000, 4000, 3330, 3570, 2860 або 2380 сіянців дуба.

Рис . 13 Дослідні культури дуба звичайного ДП « Маріупольська ЛДС» на лесовому суглинку на вершині відвалу розкривних порід Новотроїцького рудоуправління Донецької області

Рис. 14 Змішані культури сосни кримської на лесовому суглинку відвалу розкривних порід Новотроїцького рудоуправління Донецької області.

Без виконання комплексу цих робіт не може бути й мови про припинення на полях ерозії, отримання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур.

Рис.15 Захисні лісові насадження в урочищі « Розсипне» Донецька область

Але, перш ніж створювати лісові культури на тій чи іншій ділянці, потрібно обстежити ґрунт і визначити, чи може рости тут ліс ( Фурдичко О.І.,Гладун Г.Б., Лавров В.В., 2006).

Останніми роками у зв'язку з економічною кризою кошти на лісорозведення, навіть на догляд за вже створеними захисними насадженнями майже не виділяються, а без догляду високопродуктивні деревостани не виростуть.

Захисні лісові смуги у зв'язку з відсутністю в них лісогосподарських заходів перегущені, деградують і не виконують свого цільового призначення.

На жаль, не скрізь правильно робився підбір деревних порід типам лісорослинних умов, що призводило до їх ослаблення, зниження виконання ними захисних функцій і зрештою їх загибелі (рис. 16).

Рис. 16. Тополева полезахисна смуга на території Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області.

Багато полезахисних лісових смуг через їх безгосподарність пошкоджено, а часто знищено пожежами, самовільними рубками, шкідниками та хворобами (рис.17, 18, 19).

Рис. 17. Знищення ПЛС пожежею в Бердянській сільській раді Запорізької області

Рис. 18. Тополева полезахисна смуга, що всохла через невідповідність цієї породи лісорослинним умовам, а потім знищена самовільною рубкою в Ізмаїльському районі Одеської області

Рис. 19. Загибла ПЛС від пошкодження хвое- листогризучими шкідниками, Дніпропетровська область

6. Лісокультурний фонд

Обсяги лісокультурного фонду станом на 01.01.2014 року по Держлісагентству України наведено в таблиці 13.

Аналіз таблиці показує, що із загальної площі лісокультурного фонду 119,3 тис.га лісові землі становлять 105,0 тис.га або 88,0%.

На лісових землях лісосіки займають 43,9 тис.га або 41,8%. 28,3 тис.га або 27,0% - галявини й пустирі, 11,6 тис.га (11,0%) – загиблі лісові культури, 2,2 тис.га (2,1%)- згарища.

Загиблі лісові культури зосереджені переважно в Степу і становлять 99,1% від загальної їх кількості.

Лісокультурний фонд на нелісових землях займає 14,8 тис.га, в т.ч. на ярах і балках 5,2 тис.га ( 35,1 %), кам'янистих розсипах і крутосхилах-3,2
тис.га (21,6%).

Із загальної площі лісокультурного фонду лісових земель лісосіки займають у Поліссі -96,2%, Лісостепу -82,8%, Степу-14,1%, Карпатах-99,8%.

Лісосіки звітного року в лісокультурному фонді становлять 35,7 тис.га

(81,3%), в т.ч. у Поліссі-96,3%, Лісостепу-95,7%, Степу-27,2%, Карпатах-98,3%.

Лісосіки другого року в Поліссі займають 3,7%, Лісостепу-4,2%, Степу-13,3%, Карпатах-1,7%.

Незаліснених лісосік третього року в Поліссі, Лісостепу та Карпатах немає, а в Степу-10,1%. 

У Степу лісосік четвертого й старших років 4,7 тис.га або 49,3%, тобто практично кожна друга лісосіка.

Аналізуючи лісокультурний фонд, можна зробити такі висновки:

• переважна кількість площ лісокультурного фонду ( 88,0%) розташована на лісових землях;

• структура лісокультурного фонду лісових земель представлена: лісосіки-41,8%, галявини й пустирі-27,0%, загиблі лісові культури-11,0%, інші-30,2%;

• питома вага лісосік у лісокультурному фонді лісових земель у розрізі природних зон становить: Полісся-96,2%, Лісостеп-82,8%, Степ-14,1%, Карпати-99,8%;

• лісосіки звітного періоду становлять-81,3%, другого року-3,7%, третього-10,1%, четвертого й старших-10,8%;
• у Поліссі, Лісостепу та Карпатах заліснення йде в рік рубки, на перший або другий рік після рубки, тобто у встановлені нормативні строки;

• у Степу більше половини лісокультурного фонду лісосік ( 59,4%) заліснюються несвоєчасно;

• головні причини несвоєчасного заліснення лісосік у Степу, великі обсяги робіт у зв'язку із загибеллю лісових культур ( посухи, пожежі тощо);

• із лісокультурного фонду на нелісових землях домінують яри й балки-35,1%, кам'янисті розсипи й крутосхили-21,6%.

Для оцінки якості робіт із лісовирощування зроблено аналіз лісовідновлення та лісорозведення за останні 5 років.

7. Лісовідновлення

Обсяги лісовідновлення відповідають площам суцільних вирубок лісу і, як правило, лісосіки заліснюються у встановлені нормативні строки .

Дуже важливим елементом лісовідновлення є природне поновлення лісу, якому багато десятиліть не приділялося належної уваги, а подекуди ігнорувалося ( рис.20).

У Карпатах, Поліссі, на окремих ділянках Лісостепу та Степу, немає ні лісівничої, ні економічної доцільності створювати штучні ліси там, де природа може створити їх сама і кращої якості. Потрібно лише сприяти процесу природного поновлення лісу.

В останні два десятиліття цьому питанню стало приділятися більше уваги. За період з 1998 по 2013 роки природне поновлення лісів збільшилося з 5,4 тис.га до 14,4 тис.га, тобто в 2,7 раза ( табл.14).У розрізі природних зон збільшення природного поновлення лісів відбулося так: у Поліссі в 1,9 раза, Лісостепу-2,3 раза, Степу-8,2 раза, Карпатах-4,1 раза.

Потребує вдосконалення нормативна база в частині доцільності створення лісових культур, де можливе природне поновлення лісу.

Таблиця 13. Облік лісокультурного фонду станом на 1.01.2014 року

Рис. 20. Природне поновлення сосни звичайної в рядах лісових культур, створених у 2007 р., Радомське л-во, ДП «Семенівський лісгосп» Чернігівська область

При інвентаризації лісових культур встановлюється їх приживлюваність, кількість загиблих культур і причини, що спричинили їх загибель, встановлюється кількість культур, які потребують доповнення, визначається якість збережених культур (табл.15).

Рівень якості лісових культур визначається за класами якості, значення яких у різних природних зонах різне і не завжди залежить від природно-кліматичних умов ( рис.21.).

У Поліссі недостатня якість лісових культур залежить не від домінівного впливу кліматичних чинників, а від антропогенного чинника – недотримання в повній мірі технологій лісовирощування. Свідченням цього є культур 1-го класу в Поліссі 42,4%, а в Лісостепу-44,0%.

Таблиця 14..Динаміка площі природного поновлення по Держлісагентству України за 1988-2012 роки (га)

Таблиця 15.Інформація з інвентаризації лісових культур лісовідновлення) однорічного віку в розрізі природних зон по Держлісагентству України за 2009-2013 рік

Рис. 21. Класи якості лісових культур при лісовідновленні за 2009–2013 р.р. по природних зонах (ГАЛРУкраїни), %

Проаналізувавши лісовідновлення за останні 5 років, можна зробити висновки:

8. Лісорозведення

Головним чинником, що визначає збільшення площі лісів, а відповідно й лісистість, є лісорозведення ( табл.16).

Процес лісорозведення складніший, ніж лісовідновлення, тому домогтися якості лісовирощування тут досить складно ( рис.22).

Академік Г.М. Висоцький понад 50 років свого життя віддав проблемі вивчення природи степу. Наприкінці своєї наукової та практичної діяльності він стверджував, що на сухому й дуже сухому ґрунті для успішного лісовирощування всі заходи мають зводитися до накопичення та збереження вологи. Чим гірші умови, тим частіше потрібно прополювати бур'яни, ретельніше підбирати й змішувати деревні породи, тим більшу площу живлення повинні мати деревні породи (Г. М. Висоцький, 1960).

Аналізуючи лісорозведення за період з 2009 по 2013 роки, можна зробити такі висновки:

o загальна приживлюваність лісових культур становила 70,9%, що нижче планової на 2,4% і нижче фактичної при лісовідновленні на 7,4%;
o серед природних зон планова приживлюваність не досягнута на 4,0% у Степу і становила 66,7%;
o жодного року в степовій зоні не досягнуто планової приживлюваності;
o якість лісових культур нижча, ніж при лісовідновленні, в т.ч. культури першого класу становили менше на 17,1%, другого-8,0%, третього-14,3%;
o найнижча якість лісових культур у Степу, де культури першого класу становлять 19,5%, другого-29,6%, третього -33,9%;
o кожен третій гектар ( 33,3%) створених лісових культур потребує доповнення;
o невиправдано висока питома вага ( 31,6%) лісових культур, що потребують доповнення, у Лісостепу, тоді як у Степу вона становила 35,0%, що на 12,8% нижче, ніж при лісовідновленні;
o необхідно поліпшити якість виконуваних робіт і вдосконалювати технології лісорозведення.

Рис. 22. Класи якості лісових культур при лісорозведенні за 2009 – 2013 рр. по природних зонах , %

9. Лісопоновлення

За аналізований період по всіх природних зонах і регіонах із лісовідновлення та лісорозведення культури першого класу становили 32,1%, другого -39,5%, третього -21,3% ( рис. 23 ).

Зіставляючи якість лісових культур при лісовідновленні та лісорозведенні, слід зазначити, що при лісорозведенні культури 1-го класу становлять 23,0%, що на 17,1% нижче, ніж при лісовідновленні.
По всіх природних зонах культур першого класу менше, ніж при лісовідновленні, від 3,7 % до 10,7%.
При лісопоновленні домінівним є 2-й клас якості по всіх природних зонах, крім Степу, що визначає задовільний стан лісокультурного виробництва.
Одним із важливих показників якості лісовирощування є питома вага культур, що потребують доповнення (рис.24).Лісові культури, які потребують доповнення, становили 27,1%, в т.ч. у Поліссі 20,9%, Лісостепу – 24,5%, Степу-36,3% .

Значна питома вага лісових культур, у яких необхідно провести доповнення, в Поліссі, що свідчить про необхідність суттєвого поліпшення якості лісокультурних робіт і вдосконалення технологій.

Рис. 23. Класи якості лісових культур при лісопоновленні за 2009 – 2013 рр. по природних зонах , %

Рис. 24. Динаміка питомої ваги лісових культур, які потребують доповнення в різних природних зонах за 2009 – 2013 рр..

Якість лісокультурних робіт при лісопоновленні по всіх природних зонах потребує суттєвого поліпшення.

Головними недоліками при лісовідтворенні є:

10. Насінництво

В Україні в середньому щорічно заготовляється в межах 1.7 тис. насіння, в т.ч. 1.3 тис. на підприємствах Держлісагентства України. На об'єктах постійної лісонасіннєвої бази (ПЛНБ) близько 17-20%, тобто п'ята частина, що явно недостатньо.

У системі Держлісагентства України є :

Площі постійних лісонасіннєвих плантацій необхідно на першому етапі збільшити в 1,6 раза, плюсових дерев на 28%, об'єктів постійної лісонасіннєвої бази на 8,8%. Також є незавершених будівництвом 2 лісонасіннєві центри (Львівська та Волинська області).

Розроблена галузева Програма розвитку лісонасіннєвої бази на 2010-2015 роки виконується не в повному обсязі й переважно за рахунок створення клонових і сімейних насіннєвих плантацій.

Основні недоліки в насінництві:

Необхідно зазначити , що піввіковий досвід створення клонових насіннєвих плантацій, на жаль, не дав очікуваних результатів, тому необхідно шукати інші шляхи розв'язання наявних проблем.

У середньому на рік на об'єктах постійної лісонасіннєвої бази ( ПЛНБ) Держлісагентства заготовляється 31,6%, насіння, в т.ч. у Поліссі-46,0%, Лісостепу-43.1%, Степу-8,8%, Карпатах-34,5%, хвойних порід заготовляється насіння на об'єктах ПЛНБ 23,4%, дуба-37,4% ( табл.18).

При найбільшому обсязі лісокультурних робіт у Степу найменше заготовляється якісного насіння, що негативно позначається на якісних показниках лісовирощування.

11. Вирощування садивного матеріалу з відкритою кореневою системою

В Україні існують різні технології вирощування садивного матеріалу:

У середньому на рік вирощується 330-350 млн. шт. сіянців деревних і чагарникових порід, в т.ч. з насіння з поліпшеними спадковими якостями близько третини, що явно недостатньо. Під планові обсяги лісовирощування садивного матеріалу вирощується в необхідній кількості ( табл. 19 ).

Забезпеченість садивним матеріалом загалом на 2014 рік становила 110,7%, в т. ч. по головних лісотвірних породах: сосна звичайна -106%, Сосна Палласа-107%, Ялина звичайна-102%, Дуб звичайний-130%, Дуб північний-140%, Ясен-152%, Липа-117%, Акація-100%.

У всіх природних зонах достатня забезпеченість садивним матеріалом, в т. ч.в Поліссі-105,0%, Лісостеп-121,6%, Степ-108,1%,Карпати-107,6%.

12. Вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою

Практично в усіх областях України вирощується садивний матеріал із закритою кореневою системою та проводяться експериментальні посадки лісових культур.

В УкрНДІЛГА основну увагу приділено при розробці технології з вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою головних лісотвірних порід ( сосна звичайна, сосна Палласа, дуб звичайний) , щоб садивний матеріал за своїми параметрами відповідав чинним стандартам, після проведеної серії дослідів як матеріал для виготовлення контейнерів в остаточному варіанті використали агроволокно з щільністю 30гр./м2 ( рис.25).

Таблиця 18. Заготівля насіння деревних і чагарникових порід по Держлісагентству України за 2013 рік

Таблиця 19. Забезпеченість садивним матеріалом по головних лісотвірних породах на 2014 рік по Держлісагентству

Рис. 25. Сіянці сосни звичайної з ЗКС, вирощені на відкритому майданчику в контейнерах з агроволокна в Данилівському ГОЛГ, Харківська область

В інших регіонах використовують для вирощування сіянців із ЗКС поліетиленову плівку ( рис.26 ).

Рис. 26. Вирощування сіянців дуба звичайного в поліетиленових контейнерах у ДП « Смілянський лісгосп» Черкаської області

Загальні недоліки при вирощуванні сіянців із ЗКС:

Переваги використання садивного матеріалу із ЗКС :

З метою інтенсифікації росту та розвитку сіянців у субстрат додавалися: мікориза, гумісол, байкал-ЕМ-1У . Приживлюваність культур дуба, створених таким садивним матеріалом, у перші три роки становила 96-98%, а на шостий рік– 95%. Середня висота культур залежно від варіанта досліду становила 202,6-275,9 см, поточний приріст по висоті 66,1-82,1 см.

Біометричні показники 6-річних культур дуба звичайного, створених у 2008 році на свіжій зрубі в Д2 сіянцями із ЗКС у контейнерах з агроволокна (табл. 20 )

Таблиця 20 Біометричні показники культур дуба звичайного, створених восени 2008 р. сіянцями із ЗКС, субстрат - ґрунт+торф (3:1). Схема садіння 4х0,7 м, тип лісорослинних умов – D2

Примітка: Збереженість культур, створених із сіянців із ЗКС 95-96%, з ВКС – 72%.

Культури в 5-річному віці було переведено у вкриті лісовою рослинністю землі за першим класом якості, при нормативному показнику– 7 років (рис. 27).

Рис. 27. Дослідні культури дуба звичайного, створеного сіянцями із закритою кореневою системою, переведені у вкриті лісовою рослинністю землі на 2 роки раніше строку, передбаченого нормативами (Данилівський ГОЛГ)

13. Сортовипробування

Державне сортовипробування лісових порід в Україні розпочалося 1982 року. Було розроблено « Програму сортовивчення і сорторозведення лісових деревних порід на 1988-2000р.р. в Українській РСР».

Під час виконання цієї програми було запропоновано близько 200 кандидатів у сорти , які представлені кращими природними, штучними і синтетичними сортами –популяціями, а також сортами-гібридами. Але через низку причин централізоване сортовипробування так і не було розпочато.

Надалі проводилися деякі відомчі наукові розробки:

До державного реєстру 2002 року включено 47 сортів деревних рослин, але починаючи з 2003 року через фінансові проблеми , бюрократичні проблеми, які створює Український інститут експертизи сортів рослин, підтримання сортів не робиться.

Централізоване сортовипробування лісових порід у країні до нинішнього часу не ведеться.

14. Плантаційне лісовирощування

За існуючими прогнозами до 2050року близько 75% деревини буде отримуватися зі штучно створених лісів, з яких 50%- з плантацій швидкорослих порід.

Лісівництво, спрямоване на застосування швидкорослих деревних порід, є еколого-економічно обґрунтованим доповненням до традиційного лісівництва.

В Україні немає чіткого визначення і класифікації лісових плантацій, а відповідно й плантаційного лісовирощування, хоча останнім часом ситуація вимагає серйозних дій щодо розв'язання цього напряму господарської діяльності.

Головні аргументи розширення плантаційного лісовирощування:

• плантаційні насадження зменшують навантаження на природні ліси, створюють можливість ведення інтенсивнішого лісового господарства при невиснажливому лісокористуванні;
• плантаційні насадження дають змогу ефективніше використовувати земельні ресурси, у зв'язку з тим , що при великому приросту дають більше деревини на меншій площі;
• плантаційні насадження задовольняють потреби в деревині, що виникає на ринку;
• плантаційні насадження поглинають вуглець і пом'якшують ризики зміни клімату;
• завдяки високому обороту інвестованого капіталу плантаційні насадження сприяють економічному розвитку лісових галузей і економічному розвитку загалом.

В Україні встановлено перелік деревних і чагарникових порід, які можуть бути використані при плантаційному лісовирощуванні, а також щодо окремих порід розроблено агротехніку їх вирощування.
Розроблено нормативні документи щодо окремих плантацій спеціального призначення.

15. Правові та фінансові проблеми лісорозведення

Наразі є низка серйозних правових і фінансових проблем, які не дають змоги розширювати обсяги лісорозведення:

• Земельний кодекс забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж, отримання правовстановлювальних документів і реєстрації;

• Лісовий кодекс України (ст.82) передбачає проведення спеціального обстеження територій, що віддаються під лісорозведення, якщо на них немає матеріалів лісовпорядкування;

• використання бюджетних коштів на лісорозведення може проводитися лише на землях, що перебувають у постійному користуванні юридичних осіб, які мають на ці землі правовстановлювальні документи;

• не виділяються землі під заліснення в обсягах, передбачених різними законами, державними програмами;

• недостатньо виділяється коштів на отримання правовстановлювальних

документів на ті землі, які виділені під заліснення;
• немає методики оцінки земель, придатних для лісовирощування;

• відсутність Генеральної схеми створення захисних насаджень;

• немає кадастрової оцінки земель, яка могла б визначити доцільність передачі земель під заліснення;

• немає нормативної бази, яка б дала змогу скласти Генеральний план створення об'єктів ПЗФ;

• відсутній достовірний облік земель, на яких відбулося самозаліснення;

• відсутність правового забезпечення фінансування робіт із захисного лісорозведення незалежно від форм власності на землі;

• не врегульовано суперечності між Земельним кодексом (ст.22, 25 ч.8) і Лісовим кодексом (ст.4) у частині полезахисних лісових смуг, віднесених до лісового фонду;

• законодавчо не врегульовано цільову передачу земель під захисне лісорозведення.

Таблиця 21. Інформація про наявність прийнятих і незаліснених земель та оформлення майнових прав на земельні ділянки по Держлісагентству України

16. Процедури реалізації стратегій

В Україні різними відомствами за останні 15 років було розроблено багато програм, пов'язаних із лісорозведенням і лісовідновленням, в т.ч. основні з них:
• Державна цільова програма «Ліси України» на 2002-2015роки ( Постанова КМУ від 29.04.2002р.)

• Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (постанова ВРУ від 27.02.1997р. № 123/97-ВР).

• Закон України Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки( від 21.09.2000р.
№ 1989-III).

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про першочергові заходи зі створення захисних насаджень на неугіддях і в басейнах річок (від 28.02.2001 № 189).

• Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Державної програми розвитку українського села на період до 2015

року» (від 19.09.2007р. № 1158);

• Указ Президента «Про деякі заходи зі збереження та відновлення лісів і зелених насаджень» (від 04.11.2008р. №995/2008).

• Державна цільова програма «Ліси України» на 2010-2015роки ( Постанова КМУ від 16.09.2009р.№ 977).

Перелічені документи не узгоджені один з одним, не прив'язані до планів розвитку конкретних територій, не мають під собою адекватного наукового, правового та фінансового фундаменту, не забезпечені дієвою системою моніторингу реалізації й тому виконуються лише частково.

Аналіз Державної цільової програми « Ліси України» на 2010-2015 роки за 2012рік показує, що по всіх міністерствах і відомствах передбачалося :

• виділення фінансування за всіма джерелами 277,090 млн.грн., фактично виділено-95,966 млн.грн. ( 34,6%);

• фінансування з Держбюджету передбачено 265.510 млн.грн., фактично виділено-76,161 млн.грн. ( 20,8%);

• за іншими джерелами фінансування передбачалося 11,580 млн.грн., фактично виділено-19,805 млн.грн. ( 171,0%);

• провести лісорозведення на площі 62,4 тис.га, фактично виконано на 18,2 тис.га ( 29,2%), в т.ч. Держлісагентство на 18,1 тис.га ( 99,4%).

В Україні є основні нормативні документи, що дозволяють реалізацію стратегій лісорозведення:

• Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»;

• Наказ Держкомлісгоспу України від 19.08.2010р. №260, яким затверджено « Інструкцію з проєктування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів»

• Типи лісових культур за лісорослинними зонами, 2010 р.

У лісокультурному виробництві постійно проводилися науково-дослідні роботи, сортовипробування, селекція головних лісотвірних деревних порід, створення плантацій спеціального призначення, удосконалювалися технології з вирощування садивного матеріалу та лісових культур , формувалася нормативна база, впроваджувався передовий досвід, але обсяги цих робіт недостатні через незабезпечення на належному рівні фінансування і передачу земель під заліснення.

Список використаної літератури:

1. Лісовий кодекс України (Постанова ВРУ №3404-IV від 08.02.2006р.).

2. Водний кодекс України (Постанова ВРУ № 2768-III від

25.10.2001р.).
3. Земельний кодекс України ( Постанова ВРУ №214/95 від

06.06.1995р.).
4. Закон України Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки( від
21.09.2000р. № 1989-III).

5. Закон України Про меліорацію земель ( від 14.01.2000р. № 1389-XIX).

6. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (постанова ВРУ від

27.02.1997р. № 123/97-ВР).

7. Указ Президента «Про деякі заходи зі збереження та відновлення лісів і зелених насаджень» (від 04.11.2008р.
№995/2008).

8. Державна цільова програма «Ліси України» на 2002-2015роки ( Постанова КМУ від 29.04.2002р.)

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про першочергові заходи зі створення захисних насаджень на неугіддях і в басейнах річок (від 28.02.2001 № 189).

10. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Державної програми розвитку українського села на період до
2015 року» (від 19.09.2007р. № 1158).

11. Державна цільова програма «Ліси України» на
2010-2015роки ( Постанова КМУ від 16.09.2009р.№ 977).

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»;
13. Концепція реформування та розвитку лісового господарства

(Розпорядження К М У від 18.04.2006р. № 208-р).

14. Наказ Держкомлісгоспу України від 19.08.2010р. №260, яким затверджено « Інструкцію з проєктування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів»

15. Типи лісових культур за лісорослинними зонами .Затверджено Рішенням НТР Держкомлісгоспу України, протокол №1 від 18.03.2010 р.

16. Настанови з ведення господарства в Нижньодніпровських лісах. Затверджено Рішенням НТР Держкомлісгоспу України, протокол №2 від
05.06.2008 р.

17. Артюшенко А.Т. Рослинність Лісостепу і степу України в четвертинному періоді. Видавництво « Наукова думка».К.1970.176с.

18. Бородавка В.О. Проблеми і перспективи сучасного степового лісорозведення на південному сході України.Донецьк: Видавництво «Технопарк», 2009.166с.

19. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення і лісорозведення в рівнинних районах України. Фастів: Поліфаст, 1998.508с.

20. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення і лісорозведення в Україні. Харків: Видавництво « Прапор». 2006.384с.

21. Висоцький Г.М. Вибрані праці М., Сельхозгиз, 1960. 300с.

22. Генсірук С.А. Ліси України. Видавництво « Наукова думка».
К.1992.408с.

23. Редько Г.І. Полковник корпусу лісничих.К. Державна картографічна фабрика, 1994.503с.

24. Фурдичко О.І., Гладун Г.Б., Лавров В.В. Ліс у Степу: основи стабільного розвитку.-К.: Основа,2006.496с.

25. Цвєтков М.А. Зміна лісистості європейської частини Росії з кінця XVII століття по 1914 рік. Видавництво Академії наук СРСР,

М.1957. 214с.

26. Статистична звітність із лісокультурного виробництва Держкомлісгоспу України.
27. Наукові звіти УкрНДІЛГА та його філій.

28. Матеріали конференцій, семінарів із лісокультурного виробництва, що проводилися в різних регіонах галузі.