Крилатий розбійник

Крилатий розбійник
Іван ФІДИК.
Львівська область.

Зима не відступає. Поштові голуби збентежені. Вони панічно бояться яструба-перепелятника — свого одвічного ворога. Особливо лютує цей крилатий розбійник холодної пори, хоча свійських голубів та горлиць останніми десятиліттями ловить протягом усього року, за винятком червня-липня. Зрозуміло, найнебезпечніший у пору, коли дрібні перелітні птахи полинуть у вирій і вибір харчу надто звужений.
...Ну а цей випадок мене просто шокував. З льотка голубника у березневий полудень вилетів ...здоровенний яструб-перепелятник. Коли я піднявся на горище, де живуть мої улюбленці, стислося серце від болю: двох червоноперих красенів пошматував! Одного зжер повністю, а другого вже не зміг доїсти.
Перечитуючи спеціальні видання, дізнався, що яструб-перепелятник здатний грудьми збити куріпку, підхопити її і продовжувати політ, не змінюючи напрямку. Іноді підстрелений мисливцем чирок чи бекас не падає, а летить над болотом, у цей момент його хтось підхоплює і... Втрапив підранок до лап перепелятника — яструба малого.
Що ж до куріпок, то в останні роки їх у Прикарпатському регіоні значно поменшало. Коли пташина голодна в хурдельні холоди, то легко стає здобиччю яструбів, зокрема й перепелятника, який не заспокоїться, поки весь виводок не виловить. А потім на обжитій території вистежує наступний.
Якось наприкінці травня довелося спостерігати, як хижак з ранку і майже до обіду «курсував» в одному напрямку, тримаючи в пазурах то молоду куріпку, то крапчастого дрозда. Тих перельотів туди і назад, мабуть, було зо п’ять. Напевно, носив здобич до свого гнізда.
Що ці пернаті хижаки — справжні ненажери, переконався не один голубівник. У мене тільки в лютому цього року забрав половину крилатого племені. На сусідньому будинку, де поштарі живуть у напівдикому стані, восени їх було до тридцяти особин, напровесні залишилося менше десяти. Підступний кровожер вдається до всіляких хитрощів, щоб жодного дня не бути голодним. Учені орнітологи твердять, що йому треба зробити до двадцяти атак, щоб упіймати чергову жертву. Та не дуже він надриває сили, часто нападає із засідки.
...Ось причаївся на липі в міському лісопарку. Надвечір’я. Напівдикі поштарі злітаються на ночівлю до свого житла, бо весь день визбирували насіння бур’янів у полі. Трудились, як мовиться, в поті чола. Деякі, натомившися, спочивають на карнизі будинку. Блискавично підлітає яструб — і вже один з голубів у його пазурах.
В одну із суворих зим яструб-перепелятник на Старосамбірській поліклініці вибив до півсотні голубів різних порід і популяцій. До речі, це дуже пам’ятливий птах. Узимку живе самотньо, а полюючи, знає кожне голубине пристанище. Часто ранесенько забирає з карнизів чи піддашшя будинків ще напівсонних голубів. Полює і в надвечірніх сутінках. Бачить, напевно, до мікрона.
Тисне морозець. У садку на загущеній груші влаштувалася на ночівлю кільчаста горлиця. Геть стороною понад полем летить скригулець (так яструба-перепелятника називають на Прикарпатті). Раптом складає крила і стрімко пікірує на... невинну птаху. Але заплутується в густому мереживі гілок, і жертва, рятуючись, устигає впасти в глибокий пухкий сніг під фруктовим деревом. Яструб залишився без вечері? У це важко повірити. Напевно, через якийсь момент уполював іншу пташину.
Давно вивчаю як любитель-орнітолог етологію яструба-перепелятника. Страшний хижак! Це найперше мають знати мисливці. Бо в його пазурі найчастіше потрапляють куріпки, перепілки, рябчики, чирки. Він завжди голодний, завжди ненаситний. Ловить найперше здорових, вгодованих птахів, тому приписувати йому роль природного санітара — хибно.