Сказ в Україні. Хто винен – вовки чи чиновники?

На свій сором, я не бачив масових або частих публікацій ЗМІ про підтверджені випадки сказу серед вовків. Звісно, періодично вони з'являються, але це рідкісні поодинокі й тому яскраві випадки з підтвердженим фактом сказу в агресивного вовка.  Про лисиць – так, писали й пишуть часто... Але про вовка після торішнього випадку на ЧАЕС я нічого не читав, окрім, звісно, публікацій КЕКЦ. Наводжу низку публікацій, але всі вони минулих років. Що стосується вакцинації, то її цього року проводили лісівники Волині.  М.П.

Останнім часом в українських ЗМІ часто публікуються матеріали, що розповідають про скажених вовків. Які нібито покусали мало не пів України. Чи так це насправді? Який стан боротьби зі сказом? Давайте без емоцій розберемося з цими та іншими схожими питаннями. За даними голови Держветфітослужби України В.Горжеєва за останні 15 років рівень захворювання на сказ в Україні зріс у 10 разів. Стрімкий розвиток епізоотії сказу відзначено з 1996 р. по 2007 р.

Головними причинами, на нашу думку, є масова організація стихійних звалищ із м'ясними відходами сільського господарства, насамперед птахофабрик (до 200 тис. тонн дохлої курятини щороку незаконно розкидають курячі барони по балках і лісосмугах), збільшення чисельності бродячих собак,
значна кількість лисиць (близько 75 тис. голів) – які здебільшого й розносять сказ, хронічне невиділення державою коштів на боротьбу зі сказом диких тварин (у 2012 р. на боротьбу зі сказом диких тварин у бюджеті були закладені кошти лише для ведення цієї роботи лише в 5
областях), небажання України приєднатися до Європейської програми з ліквідації природних осередків сказу шляхом пероральної імунізації антирабічною вакциною диких тварин, масове знищення вовків (офіційно їх знищується 1300 голів на рік, тобто половина популяції) – головних природних ворогів розповсюджувачів сказу – бродячих собак і лисиць.

У 2012 р. в Україні було виявлено 1550 випадків тваринного сказу, що на 470 випадків більше, ніж у 2011 р. Захворювань на сказ людей у 2012 р. в Україні не було. У 2011 р. в Україні було зафіксовано 6 випадків захворювання на сказ людей, у 2010 р. – 3 випадки.

На жаль, у погоні за дешевими сенсаціями деякі недобросовісні журналісти всю провину в поширенні сказу скидають на вовків. У цьому їм допомагають лісники й мисливці-браконьєри, які зацікавлені в тому, щоб під виглядом відстрілу вовків (а їх в Україні можна стріляти весь
рік практично без дозволів) можна було в немисливський сезон полювати на інших тварин. Водночас, як випливає з наукової монографії <Сказ диких тварин>, Г.Божко та ін., Київ, 1981 і огляду < Сказ тварин у Російській Федерації, 2005) ), близько 37% випадків перенесення сказу
припадає на лисиць, 17% – на собак, здебільшого бродячих, 10% – на котів, 28 % – на велику рогату худобу, 3 % – на дрібну рогату худобу, 1,3% – на коней, на єнотовидних собак – 1%, а на вовків – лише 0,5 %. Але водночас
вовки – головні природні вороги лисиць і бродячих собак, саме тих тварин, які й є основними розповсюджувачами сказу (загалом вони становлять 54 % – більше половини від усіх видів тварин,
розповсюджувачів сказу). Крім того, вовки у великій кількості поїдають падло й м'ясні викиди від птахофабрик, будучи своєрідними <санітарами> не лише лісу, а й сільського господарства. Однак, замість того, щоб вовків охороняти, їх продовжують масово знищувати, що дає лише негативні результати.

Іншим важливим моментом є вакцинація диких тварин за допомогою м'ясних принад. Так, у Луганській області завдяки цьому кількість випадків захворювання на сказ диких тварин зменшилася зі 103 до 1, у Волинській – зі 120 випадків – до 6. Саме таким способом, плюс охорона вовків у Польщі (де ще нещодавно був пік сказу) та інших європейських країнах давно перемогли сказ. Проте в Україні грошей на вакцинацію диких тварин в усіх областях не можуть знайти. Зате завжди мільйони гривень знаходять на прокладання нових доріг і встановлення нових парканів у мисливських господарствах Януковича. У 2012 р. Євросоюз, щоб захистити свої країни від проникнення сказу з України, виділив Україні 1 млн. євро на
вакцинацію диких тварин у прикордонних областях. Однак де гарантія, що ці гроші не будуть розкрадені українськими чиновниками? Для них легше тварин знищувати, ніж лікувати.

Читайте інші роботи на тему: